Схоже, я не розумію чогось дуже суттєвого в українській політиці. От і зараз: з вуст вітчизняних високопосадовців лунають заклики до Надії Савченко припинити «сухе» голодування та не йти на інші радикально-незворотні кроки, що загрожуватимуть уже не її здоров'ю (воно і так підірване за час незаконного ув'язнення), а життю.

Водночас адвокат Надії Ілля Новіков зазначає, що вона не пристане на прохання припинити голодування; у неї, за його словами, «є запасний план», щоб не допустити насильного годування себе.

«Я не знаю, чи вона нападе на охоронців або зробить щось ще настільки ж відчайдушне. З перших днів у СІЗО в липні 2014 вона числиться на спецобліку як схильна до втечі, нападу і суїциду. Не те, щоб вона вже тоді давала до цього підстави, але всі, що називається, чесно попереджені», - підкреслив адвокат. - «Усі хвилювання, коливання і вмовляння з приводу її голодування і можливих наслідків - вже пройдений для нас етап, вона все одно зробить по-своєму».

Що ж, адвокат чесно написав про реальний стан справ - мовляв, Савченко прийняла своє відчайдушне рішення, ви всі - і російські, й українські, і європейські політики - попереджені про нього. І розумієте, якими можуть стати наслідки того, що відбувається на ваших очах...

Що ж, Надія Савченко довела, що має незламний характер. На відміну від значного числа вітчизняних і європейських урядовців і депутатів. На відміну від «паркетних» генералів і несамовитих демагогів з Верховної Ради. Саме така людина потрібна сьогодні живою і бодай відносно здоровою - не лише її рідним, а й усій Україні, та і Європі, чесно кажучи, також.

А от Путіну та більшості російського суспільства, яка молиться на свого «верховного стерха», потрібна мертва Надія Савченко. Й олігархам України, думаю, також. Бо як непідкупний і розумний депутат Верховної Ради вона би могла стати серйозною загрозою їхньому пануванню, своєрідним «центром кристалізації» всіх здорових сил України - а це, переконаний, переважна більшість українського суспільства (хоча і меншість так званих «верхів»...).

Так от, як старший сержант запасу та експерт із воєнно-політичної історії я не розумію, чому у ці дні, коли вирішується питання життя Надії Савченко, не чутно тих, кого мало би бути чутно. Так, умовлянь вона не послухає. Але Савченко - бойовий офіцер. Вона повинна виконувати наказ. Є Верховний головнокомандувач, є міністр оборони, є командир її частини. Де всі вони в ці дні? Чому не пролунав наказ припинити «сухе» голодування? Це не означатиме капітуляції - це означатиме відступ за наказом на запасну лінію оборони, якою може стати «нормальне» голодування. Бо від смерті Надії Савченко виграють лише Путін, російські шовіністи і вітчизняні мерзотники.

Ну, а як фахівець-політолог я не розумію іншого аспекту справи. Так, голова Верховної Ради Володимир Гройсман виступив із проханням до Савченко припинити голодування. Він - за посадою - справді може лише умовляти. Але ж народний депутат Савченко член фракції «Батьківщини»; є поняття фракційної дисципліни. Якщо буде рішення фракції з вимогою до свого члена припинити «сухе» голодування, член фракції має виконати таке рішення. Але де фракція? Де її лідерка Юлія Тимошенко?

На загал, складається враження, що можновладці України (а до них належать і лідери парламентських фракцій, і міністри на чолі з прем'єром, і президент) переважно на словах переймаються долею Надії Савченко. А на додачу вони ще й мають некваліфікованих (якщо не щось гірше) радників, які не можуть (чи не хочуть) оперативно розробляти ефективні сценарії діяльності влади.