ЧОТИРИ ТЕЗИ ПРО ДОЛЮ ІМПЕРІЇ ЗАГАЛОМ І РОСІЙСЬКОЇ ЗОКРЕМА

1. Будь-яка імперія гине від культурної неоднорідності, яку вона проковтнула, але не змогла перетравити.

Інколи цим же хворіють і уламки колишніх імперій, якщо важливий культурний кордон опинився всередині їхніх політичних кордонів. Але для імперій ця хвороба смертельна.

Імперія може відчути тимчасове полегшення, скинувши з себе частину неоднорідності. Так, Російська імперія у 1917-1920 роках радикально спростила свою соціальну вертикаль (цей процес тривав аж до кінця 1930-х років), а 1991 року позбулася частини "національних окраїн" (про що шкодує досі).

Втім, доки імперія залишається імперією (насамперед географічно), ця проблема наздоганятиме її знову і знову.

2. Боротися з культурною неоднорідністю імперія може лише насадженням жорсткої єдності (це розумів вже Олександр Македонський).

Відобразити неоднорідність в своїй політичній структурі імперія може лише на бутафорському рівні (хто-небудь ще пам'ятає, що однією з палат Верховної Ради СРСР була "Рада національностей"?).

Отож, не слід дивуватися, що всі політичні партії РФ є лише різними декораціями єдиної "партії влади", а "Яблуко" щойно підписалося під тезою "Кримнаш". Хто не підтримує цю єдність - той, справді, ворог цієї держави, бо лише ціною такої єдності ця держава може намагатися врятувати себе.

3. Російських "лібералів в законі" шкода не тому, що вони, свідомо чи ні, підіграють владі, а тому, що вони досі не зрозуміли значення виразу "ліберальна імперія". Насправді цей вираз одначає те саме, що "квадратне коло" чи "дерев'яне залізо".

4. Отже, історично Російська імперія приречена: адже без лібералізації сьогодні вже неможливий науково-технічний та економічний прогрес, а лібералізація для цієї імперії - це як для Кощея голка в яйці.

Питання лише в тому, як швидко настане її кінець і яку ціну за нього заплатять самі мешканці імперії, їхні сусіди і людство загалом.