Особливість нинішньої президентської кампанії в США в тому, що вперше визначені шанси на перемогу має кандидат,який істотно вибивається зі звичного американського політичного істеблішменту, розмірковує в своєму блозі на "Новому часі" політолог-міжнародник Олександр Сушко.

Це Дональд Трамп, мільярдер, який не соромиться своїх расистських поглядів, розкоші і презирливого ставлення до опонентів, а також представляє брутальну політичну культуру нуворишів.

Його постать виникла на американському небосхилі, як результат певного розчарування в традиційних політичних лідерах США. Крім того, свою лепту докинули фобії малоосвіченої частини американського суспільства – острах перед імміграцією й іммігрантів, яку активно експлуатує Трамп.

Доля цих виборів у значній мірі визначатиметься тим, наскільки фактор Трампа буде домінувати в подальшій кампанії. Якщо Трамп отримає номінацію від Республіканської партії, ставши офіційним кандидатом на виборах, залишок виборчої кампанії пройде під гаслом "не допустити до влади авантюриста і расиста Трампа". Якщо ж республіканцям вдасться переламати ситуацію на праймеріз, і буде номінований, наприклад, Тед Круз (який також є досить консервативним кандидатом, але більш зрозумілим республіканському мейнстриму), тоді кампанія увійде в штатне русло і визначити фаворита буде складно.

Таким чином, уся увага прикута до номінації республіканців. Тим часом, у демократів ситуація теж досить цікава. Гіларі Клінтон намагається взято реванш за свою поразку на праймеріз вісім років тому, коли вона поступилася Баракові Обамі, довівши, що все ж таки має перспективу стати президенткою. Наразі складається враження, що вона домінує в демократичному таборі, істотно випереджаючи іншого претендента Берні Сандерса. Разом з тим, вісім років тому її позиції на початку виборчої кампанії також виглядали краще, ніж позиції Обами, але в підсумку вона програла.

Нічого не можна виключати. Найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку президентської кампанії в США є битва між Клінтон і Трампом з подальшою перемогою демократки. Однак американські вибори неодноразово приносили сюрпризи. Можливо, сюрпризи будуть і цього року.

Що ж до інтересу України на цих виборах, то президентка Клінтон для нас, звичайно, бажаніша персона. Вона добре знає нашу країну, і не раз відвідувала її як високопосадовиця США. Безумовно, вона проводитиме курс, що відповідає запитам і очікуванням української сторони. Можливо, відзначиться більш наполегливою проукраїнською політикою.

Що стосується таких кандидатів як Круз із республіканців або Сандерс від демократів, то вони в меншій мірі "засвітилися" в українському питанні. Можливо,вони не мають настільки ґрунтовного знання української проблематики. Тим не менш, з ними не пов'язані такі тривоги, як із можливим президентством Трампа.

Трамп – класичний популіст. Він не показує жодного інтересу до стратегічного мислення і бачення проблем, які не приносять прямих політичних дивідендів. Й оскільки українське питання прямих політичних дивідендів на американських президентських виборах не приносить, то його інтерес до України є маргінальним. Більш того, він багатьох шокував своїми компліментами на адресу Путіна. У цьому сенсі його політика щодо України може бути досить проблематичною, але такою є постать Трампа в цілому. Українське питання тут не стоїть осібно. Його особистість і цінності, пов'язані з ним, в цілому загрожують американській політиці і американським традиціям.