Валерій Пекар оприлюднив стислий виклад свого виступу на міжнародній антикорупційній конференції, яку нещодавно організував аналітичний центр Carnegie Europe

Антикорупційну реформу дуже помилково обмежують створенням різних антикорупційних органів: Національне антикорупційне бюро, Національне агентство запобігання корупції, Антикорупційна прокуратура тощо (саме так видається, якщо дивитися паспорт цієї реформи на сайті Національної ради реформ). А з позицій реального життя будь-яка реформа є антикорупційною, чи то реформа суду, чи поліції, чи освіти, чи охорони здоров'я.

З такої точки зору стають зрозумілими ключові принципи, що роблять реформи успішними чи провальними. Успішні реформи – державні закупівлі, патрульна поліція, ЗНО в освіті – мають на меті створити нові інституції чи практики замість того, щоб ремонтувати старі. Провальні реформи – суд, прокуратура, податкова система – сконцентровані на тому, аби полагодити старе.

Європа та Америка часто не розуміють, наскільки в нас усе прогнило. Обмежуючи нашу рішучість своїми вимогами стабільності та поступовості, вони фактично захищають сталі корупційні механізми від атак із боку реформаторів. Західні норми сталого розвитку не можуть бути застосовані там, де треба рішуче розчистити простір для нових інституцій, нових соціальних практик, врешті, нових людей. Європа й Америка будували це сотні років. У нас цього часу немає.