Конкурсна комісія з вибору архітектора зайшла в клінч.

Кейс про процедуру голосування на конкурсі архітектора міста Києва має увійти у Гарвардський посібник кейсів з неефективної комунікації.

У той час як громадськість виграла комунікативну битву, легко підхопивши хвилю загального невдоволення п'ятіркою фіналістів. Корені проблеми, на мою думку такі:

1) не узгодили поняття, що означає «використовувати» матрицю оцінки кандидатів. Усі цим поняттям оперували, але у різному тлумаченні.

Іноземні колеги вважали, що «використовувати» це: оцінити за критеріями, порахувати за критеріями, виявити п'ятірку фіналістів шляхом підрахунку балів (хто більше балів набере).

Більшість архітекторів і окремі колеги з КМДА розуміли процедуру «використання» матриці так: оцінити за критеріями, відібрати кращих і голосувати за них, - без підрахунку балів за матрицями усіх членів конкурсної комісії.

Я, і ще деякі члени конкурсної комісії вбачали ідеальне «використання» матриці для оцінки та подальшого рейтингу кандидатів від 1 до 12 кожним членом комісії.

Отож ми погодили МАТРИЦЮ, але не погодили ЯК САМЕ ПО НІЙ БУДЕМО РАХУВАТИ БАЛИ: чи ми здамо свої матриці, чи будемо їх обговорювати по кожній компетенції, чи будемо озвучувати і рахувати по ходу обговорення, - ясності не було.

Тому я, як представник Антикорупційної ради і обстоюючи об'єктивність у першу чергу не можу погодитися, що ми «відійшли від критеріальної оцінки» - ми банальної не продумали її використання у деталях.

Натомість, перед самим голосуванням 10 голосами було ухвалене рішення про голосування шляхом обрання 5 кандидатів - найпростіший спосіб, за який я не голосувала. Можливо не найкращий, але точно - проголосований більшістю і тому легітимний.

2) ми мали справу з комунікативними «накручуваннями» груп підтримки окремих кандидатів. Якби Ганна Бондар увійшла у п'ятірку фіналістів - до процедури голосування претензій би не було, в цьому я впевнена, на жаль. Мені симпатична Ганна Бондар і я голосувала за неї. Але зривати конкурс через те, що твій кандидат не пройшов - це, мабуть, якось негарно і не демократично.

3) ми не мали достатньо хороших кандидатів на старті конкурсу. Недовіра до фіналістів, четверо з яких мають за спиною корупційні чи скандальні «шлейфи» і сумнівну репутацію.

Але ж повторюсь, - сокира не винна, що дошки трухляві і з них важко збудувати надійний човен.

До речі про човни і кораблі - шведський корабель «Ваза», будувався 2 роки, а затонув за 15 хвилин свого першого плавання, через неефективну комунікацію в процесі його будівництва і через те, що важливі речі не були погоджені до кінця.

Чи допливе до фінішу конкурс на архітектора...?