Побував учора на презентації книги голови нашої президентської адміністрації Бориса Ложкіна. Ви вже наверно прочитали отчоти про неї від інших присуцтвущих там шановних людей, але я постараюсь не повторюватись.

Міроприємство це проходило в гостиниці Інтерконтиненталь. Я канєшно не сильно розбираюсь в таких завєдєніях, но думаю, шо Хаятт кручє - можна було і там провести. Впрочєм, може у Ложкіна в Інтерконтиненталі скидки.

Прийшов я трохи ранувато, тому мав возможность наблюдать за прибуттям важних гостєй.

Міністри, чиновники, депутати, політологи, журналісти, блогєри, даже один олігарх приїхав з супругою. Правда, Пінчук якось бистро випарувався, очевидно, компанія йому не понравилась. Малувато мільярдерів було. Зюзіна я не счітаю 

Більшість гостей мені казались знайомими візуально. Однак із-за мого фізіономічного кретинізму фамілії їх усіх я вам назвать не зможу.

Я з трудом, але вспомнив напримір телеменеджерів Богуцького і Бенкендорфа. А багато так і залишились неідентифікованими. А фото з телефона получились не особо качєствєнні, бо пацієнти дуже швидко передвігались, а освєщєнію в залі міг позавидувать любий нічний клуб.

Собствєнно зал, який чомусь називається Ballroom (інтересно, там хоть колись танцюють бальні танці?) був вздовж стін заставлений стелажами з книжками. Стройні дівчата пропонували брать, скільки заманеться. Не знаю, чи там помістився весь тираж (3000 екземплярів), але половина точно. Зрештою, не продавать же її Ложкіну, в самом дєлє. 

Шо любопитно, книжку видали в двох варіантах - українському і російському. Якість перекладу я ще не оцінив. Кажуть, буде ше і англійська. Why not?

Як ви вже мабуть знаєте, книжка написана "за участю Володимира Федоріна". Ми знаєм об єго работах і віримо, що внесок був дуже вагомим.

Не впевнений, правда, наскільки. Чи так, як в музиці, коли ізвєсні музиканти приглашають інших ізвєсних музикантів полабать і записать якусь композицію разом, чи так, як в кіно, коли в титрах на початку фільму називають всіх срєднєнькіх актьорів, а в самому кінці кажуть "прі участії Роберта де Ніро"?

З назвою книжки все ясно. "Третю республіку" запатентував Луценко, а "Перша хунта" звучало б неприродньо. Ну який з Порошенка Піночєт?

Кстаті, іменно приїзд президента дозволив нарешті почати презентацію. Глава держави широко усміхався, обімався і обціловувався з усіма встрєчними. Дуже тепло привітався з уже всіма підзабутим Кінахом і журналісткою-депутаткою-іпростокрасавіцею Черваковою.

Видно було, шо президент доволєн собою в частності і життям в цілому.

Не знаю, щоправда, наскільки довольними були гості, яким прийшлось чекати більше години. Звичка опіздувать у нас явно передається від президента до президента разом з булавою.

Нарешті презентація почалась. Ложкін чередував у своєму виступі українську і англійську, хотя іностранних гостєй в залі можна було пощитать на пальцях. Основним, як щас модно казать, меседжем, було те, що в нас настіки всьо харашо, шо не так нам нужна Європа, як ми їй. Оптимістично, особливо перед референдумом в Нідерландах.

Федорін намагався говорити українською. Говорив наоборот про те, шо у нас не так. Ні к сєлу, ні к городу згадав про гастролі по Україні з "Рухом за очищення". Петро Олексійович при цьому даже трохи скривився і рєзко відреагував на це у своєму виступі.

Рєчью Порошенка основна часть мєропріятія і закінчилась.

Після цього в мене образовалось таке ощущєніє, шо в нас не президент, а суперзвєзда Голівуда. Рідкісні присуцтвующі в залі прєдставітєлі трудового народа побігли робити з ним селфі, на шо Петро Олесійовіч красіво позірував, а декому даже нажимав кнопочку на телефоні.

Правда, одна ізвєснєйша журналістка трошки попала впросак, ломанувшись до президента в отвєт на його жест рукою. Оказалось, шо звав президент когось іншого, а Соню (ой!) він лише одарив жалісною улибкою.

Уже після презентації практично тримаючись під ручку прибули Гройсман і Яценюк. Пока іще прем'єр силувано улибався, але було видно, шо він нєрвнічає. Може тому, шо десь там недалеко тинявся Олег Барна.

Ще пізніше приїхав Віталій Кличко з сином. Видно було, шо хлопцю трохи не по собі. В 16 років якось неуютно себе чуствуєш серед трьох сотень старічків.

Останнім із важних персон прибув Юрій Луценко. Напевно, обідився за назву, хотя "Третя республіка" успішно загнулась, а Юрій Віталійович з присущою йому енергійністю давно участвує в іншому політичному проекті.

Отдєльно про дрес-код. В запрошенні було чотко указано Business traditional і я даже поліз совєтуватись з гуглом, шо воно таке.

Вопшем, інтернет сказав, шо це має буть (цитірую) "классический однотонный или комбинированный костюм, женщины - приталенный брючный костюм или платье-футляр с жакетом".

На мєропрятії стало очевидно, шо запрошення ізучили не всі. А можливо просто не парились. Було б канєшно весело, якби за невідповідність дрес-коду на презентацію не пустили наприклад воєнного прокурора Матіоса в світері чи Анатолія Солов'яненко в костюмі із шотландской матєрії. Мій лічний побєдітєль хіт-парада - костюм колорада.

Нє, канєшно, єслі б Гарі Корогодський одівся согласно дрес-коду, це удівіло б многіх. Думаю, його б не узнали і могли даже не пропустити.

От хто досконало ізучив совєти по дрес-коду - так це комбат Тетерук. Впрочєм, він і в Раді раніш за всіх відійшов від камуфляжу і всігда одітий з іголочки.

Жінок обсуждать не буду. Бо получиться, як з нашою послицею у Великобританії.

Підсумовуючи. Міроприємство було скучне. Не хватало Ляшка або Саакашвілі. Нащо це всьо було - непонятно. Можна було просто розіслати книжку. А шо нєкоторі кажуть, ніби було слішком пафосно - не вірте. Я от додому поїхав голодний.

P.P. S. Читати книжку буду. Розділ "Українська економіка: Що пішло не так" обіцяє бути дуже цікавим.