18 березня близько півсотні археологів вийшли під Кабмін проти нищівного для науки підписаного бюджету. Цьогоріч фонд заробітної плати археологів "схуд" майже на 15%, а отже, кожен третій науковий співробітник невдовзі залишиться без роботи - невблаганний процес скорочень вже запущено. Протестувальники передали листа прем'єрові із проханням переглянути бюджет.

Ця спроба достукатися до міністрів (цього разу - лопатами об землю) не перша - науковці різних спеціальностей уже провели низку подібних акцій.

За два дні до того кілька сотень науковців у Львові вийшли з подібним протестом до пам'ятника Тараса Шевченка. Вони апелювали до Президента та Кабміну та вимагали збільшити фінансування НАНУ, закликаючи науковців інших областей також заявляти про свій протест. Львівські науковці говорять про 40-відсоткове скорочення у Львові структури Академії наук України, що означає повне знищення наукового потенціалу та і безробіття. Більше тисячі висококваліфікованих працівників опиняться на вулиці.

Виходити на пікети члени Національної Академії Наук почали іще з грудня 2015, аби заявити про фатальні для вітчизняної науки наслідки прийняття закону "Про державний бюджет на 2016". Проект був внесений Кабміном 11 грудня і означав нестачу базового фінансування НАН України на 25-30%, "оптимізацію нашвидкоруч" наукових установ і відсутність незалежного аудиту, передбаченого Законом.

Раніше пікетувальники вимагали підписати петицію до Президента, у якій Гаранта закликали швидше підписати ухвалений закон "Про наукову та науково-технічну діяльність" (що теоретично мав нівелювати критичні наслідки підписаного бюджету) та власне переглянути проект "Держбюджету-2016". Наразі закон прийнято, здавалося б, усе в нормі. Ба більше: прем'єр-міністр ухвалив рішення про чергове підвищення заробітних плат науковців - як не стрибати від щастя?! Проте тішитися з факту "підвищення" не доводиться: адже відбутися воно має за рахунок внутрішніх ресурсів Академії Наук. Тобто, за рахунок скорочень працівників. У красивій обгортці - чергова "обманка".

Діячі науки й культури - найменш захищені прошарки населення. Проблеми цих галузей, здавалося б, не на часі - адже в країні війна, політична й економічна криза тощо. Пікетувальники не трощили вітрин, не палили шин, не виголошували погроз, на деяких плакатах іще перших протестів різало око незвичне "будь ласка" - "Пане Президенте, будь ласка, підпишіть..." Це виглядало зворушливо, проте недієво: на "будь ласка" не реагують ані органи влади, ані ЗМІ, ані навіть "фейсбучна сотня". Кількість публікацій у ЗМІ про проведені щонайменше шість пікетів науковців не перевищують кількість матеріалів та й просто дискусій, що точилися, скажімо, навколо пустопорожніх провокацій псевдо-правих у центрі столиці 22 лютого.

"Доведені до відчаю археологи побили лопатами скло автомобіля міністра науки й освіти" - подібний заголовок, звісно ж, викликав би більший резонанс та увагу до проблеми. Проте він не має шансів побачити світ - вони не володіють такою потрібною на сьогодні навичкою.

Наразі, скажімо, ставка в Інституті Фізіології становить 2.500 грн. на місяць, проте більшість наукових співробітників працює на менш ніж півставки. Плюс щомісяця працівників змушують брати по три-чотири дні відпустки за свій рахунок. Так само на тиждень, а то й два, регулярно "виганяють" "на відпочинок" за свій кошт і археологів. Старші наукові співробітники Інституту Археології до прийняття нового бюджету отримували близько трьох тисяч гривень на місяць, проте статус "старшого", звісно, мають одиниці. Про розкопки за власний рахунок, на голому ентузіазмі, говорити не будемо, це окрема, довга і печальна тема. Ентузіазм - паливо хороше, але вичерпне.

Звісно ж, у всіх інститутах не бракує внутрішніх проблем, що не можуть не вдаватися взнаки. Заіржавілі гвинтики старої системи потребують оновлення так само, як у всіх інших структурах: медицині, поліції, уряді тощо. Наука також хвора на свою бюрократію і корупцію, там також часом встромляють палиці в колеса молодим і перспективним. Проте це не означає, що суспільно-політичну кризу слід вирішувати за рахунок поглиблення кризи у науковій царині.

"Війну виграє той, хто шанує пам'ять. Археологія - пам'ять нації" - йдеться на одному з плакатів пікетувальників. Здавалося б, просто красиві слова? Проте божевілля нашого північного сусіда чітко показує, що буває з нацією, в якої не гаразд із пам'яттю та розумінням власного місця в історії.

А відродити науку з нуля буде на порядок складніше, аніж зупинити зараз процес її знищення.