Минулої п'ятниці в одному з найдорожчих столичних готелів Intercontinental відбулася презентація книжки Бориса Ложкіна «Четверта республіка», написана за участі журналіста Володимира Федоріна. В одному з конференц-залів готелю «ballroom» («бальна зала»).

Я скептично ставлюся до творів чиновників високого рангу. Зазвичай пишуть вони нудно, не забувають підкреслювати позитивний образ начальника. «Четверта республіка» Ложкіна і Федоріна не стала винятком у низці сумовитих творів авторів із високих кабінетів.
В українській політиці наразі пустоцвіт, бракує подій, немає значимих перемог і звершень, тому у країні, що воює, й подібна презентація - прекрасний привід. Ну а народ нехай подумає: презентували книжку - як художній твір, чи самого Ложкіна - як главу Адміністрації Президента, що, можливо, претендує на вищий пост.
Подібні книжки повторюють долю листування Енгельса з Каутським - усі про нього знають, але мало хто його читав.

«Майбутнє України - як би ми до цього не ставились - нерозривно пов'язане з майбутнім Росії», - пишуть автори книги. І далі продовжують: «Мільйони українських громадян історично тяжіють до російської культури, та що там тяжіють - просто є носіями російської культурної традиції. Наше завдання - зробити так, щоб вони не почувалися чужими всередині українського політичного проекту».

Дозвольте, панове! Росіяни й так не почуваються чужими в українському проекті. Для цього треба любити Україну. Залишилося зовсім небагато - створити справжній український проект і захистити Україну. Цей проект треба створити для всіх громадян України: кримських татар, білорусів, болгар, гагаузів, молдаван, угорців...

То хіба росіяни в Донецьку і Луганську почувалися погано? Соціальна база для вторгнення росіян стала можливою лише через відсутність українських демократичних проектів, здачу цих регіонів олігархічним кланам, для яких Україна завжди була дійною коровою.
Побудова нової України, з оглядкою на Росію, призведе до краху нашої країни, бо мета сьогоднішньої Росії - знищення незалежної України, і в найближчому майбутньому змін чекати не доводиться. Якщо цього не розуміє чиновник такого рангу, то його помилка може нести загрозу національній безпеці.

Наш політичний бомонд, навіть в умовах війни, розшаркується в бальній залі перед агресором, залишає зазор для повзучого «русского міра». Така позиція поступово позбавляє нашу країну підтримки Заходу. На цьому тлі у Європі міцніють голоси політиків, які забруднені російською нафтою, охочі з Росією торгувати. Торгівля з Росією в сучасних умовах - торгівля незалежністю нашої країни.

Звичка Президента оточувати себе партнерами по бізнесу зрозуміла, але малоефективна для країни. Люди, які уміло розмахують гаманцем, не перестають бути бізнесменами і часто плутають свою особисту кишеню з державною. Україна - не товариство з обмеженою відповідальністю, на яке її намагаються перетворити торгаші.

Якщо не розділити бізнес і владу, то боротьба з олігархами буде фіктивною. Тоді не варто дивуватися з того, що український міністр спокійно підмахує договори з Росією, де Крим позначено як територію РФ.

Якщо повернутися до презентації книжки, освяченої присутністю Президента, то там було чимало представників «старої влади», а якщо додати до цього відгук Леоніда Кучми на обкладинці, то це багато що пояснює.

Посмішка режиму Кучми дедалі частіше виглядає з-за широкої спини Президента. Разом із похороном тіла Георгія Гонгадзе влада хоче поховати можливість встановити замовників цього страшного злочину.

Книжки пишуться в кабінетах, а доля країни вирішується в окопах, де наші хлопці й дівчата перебувають під обстрілом російських військових і «носіїв російської культурної традиції», за яких так сильно піклуються глава АП і його співавтор.

Мінськ, де переговірником від України виступає Кучма, не приніс миру і припинення вогню, а з корупцією борються антикорупційні кортежі з дорогих авто і прем'єр-міністр своїми телевізійними десятихвилинними зверненнями до народу. Зміна декорацій не змінила системи, а зробила її більш гнучкою.

Тепла компанія із 600 осіб п'є шампанське і вино в бальній залі респектабельного готелю. Цю компанію можна назвати Сім'єю з великої літери, де є свої інтереси, старші і молодші партнери. Вони сміються, лаються, сваряться, аплодують