У нас надзвичайно люблять апелювати до іноземних прикладів економічних чудес. Навіть проводять порівняння можновладців то із Лешеком Бальцеровичем, то із Маргарет Тетчер, то із Лі Кван Ю. Правда, якщо порівняти підходи до економічних поглядів, які обстоювали вищеперелічені політичні лідери, із нашими планами реформ – то виявиться зовсім інша штука, а саме – катастрофічне невігластво наших можновладних економістів. Тут і фантастичний по своєму ідіотизму кентавр типу "фіскально-консервативної" ідеології, і не менш ідіотичне уявлення, що як тільки ми зробимо тарифи "як в Европі", і температуру повітря в оселях "як в Европі" – то у нас тут же і рівень життя стане "європейським". І остання мода – захист бізнесу якимсь таким дивним чином, що мале підприємництво вже на ладан дихає, а "великі фінансово-промислові групи" левову частину своїх прибутків мають не від своєї основної діяльності – а від списання боргів і від колосальних платежів населення за комунальні послуги.

Що цікаво, всі ці плани реформ завжди народжуються десь в глибині міністерств і аналітичних служб, а потім суспільство просто ставлять перед фактом. Буде так, а якщо ви не згодитесь, то нам не дадуть кредитів, не стане грошей на пенсії і зарплати, нападе Путін – потрібне підкресліть, відсутнє додайте. А в нормальних країнах так не буває.

Наприклад, бюджет в нормальній країні пишеться не за одну-дві ночі, а потім виноситься в парламент із пустографками в половині таблиць, а є складним процесом, в якому беруть участь всі прошарки населення, які до цього бюджету мають стосунок – неважливо при цьому, чи є вони отримувачами благ, чи основними донорами дохідної частини. Головне, що при формуванні головного фінансового документу країни, повинні бути ПРЕДСТАВЛЕНІ всі зацікавлені в цьому сегменти населення України.

В першу чергу мале підприємництво, яке генерує більшу частину реального прибутку, і має практичний досвід виживання в умовах нашої "фіскально-консервативної політики".

Знаєте, з чого почалась Американська Революція 1792 року? Ну, про Бостонське Чаювання всі знають, і про Вашінгтона. А от чого не знають, так це того, що причиною цієї революції було встановлення британським урядом мит і податків без урахування потреб мешканців американських колоній. От вирішив якийсь чиновник в Лондоні, що податок має бути "таким-то", бо треба дефіцит бюджету закривати – і все. Американці ж вважали, що податок має встановлюватись не з міркувань "бюджетної аналітики", а узгоджено із тими, хто цей податок реально платить. Принцип навіть такий є, "no taxation without representation". Це не значить, що якщо представництва нема – то можна не платити податки. Це значить: якщо податок встановлено без консультацій з його платником, то це не податок – а данина, а уряд, який її встановив – є як мінімум колоніальною, а максимум – окупаційною адміністрацією, яка розглядає громадян виключно як об'єкт заробляння грошей, неважливо, для себе, чи для якоїсь далекої метрополії.

Ще раз. Податки, які встановлено без узгодження із їх платниками, насправді не є податками.

Давайте трохи цифр. В Сумах малий бізнес сплатив з початку нинішнього року 18,4 млн грн податків. У Херсоні 28 млн грн. Житомир – 34 млн грн. Це основа доходів місцевих бюджетів, більше дають тільки акцизи і мита. І це всього за перший квартал. Для порівняння – за 9 місяців в 2015 році транспортний податок в тому ж Житомирі (а це транспортний вузол) згенерував всього тільки 5,3 млн грн. В інших містах менше. Тобто, "фіскально-консервативний" тиск на мале підприємництво убиває місцеві бюджети, що ставить хрест не лише на розрекламованій децентралізації, а й взагалі на якому-небудь розвитку регіонів. Ви іще думаєте, що це податки, а не данина?

Подивимось з іншого боку. Як представлений малий бізнес в нашому законодавчому органі, який ці самі податки затверджує? А ніяк. В одній із своїх минулих статей я згадував про Раду підприємців при КМУ. Так от вона реально не працює – останнє розширене засідання було аж в листопаді минулого року. Тобто, підприємництво України і уряд вкупі з законодавчим органом, існують в паралельних реальностях.

Доходить до фантастичної речі: бізнес змушений самоорганізовуватись і знаходити цілком нові форми існування, які дозволяють йому виходити за межі нашої фіскальної системи. Я, причому, зовсім не жартую. Ось реальний приклад, з Хмельниччини. Є там таке підприємство, "Народавтотранс" – воно взагалі податків не платить. Як так? А дуже просто. Вони укладають договір із територіальною громадою про трудові інвестиції, і стають своєрідною некомерційною організацією, яка надає населенню послуги від імені громади і отримує за це не плату від клієнта, а грошову компенсацію. Тобто, проїхались ви в маршрутці – і компенсуєте водію витрати на бензин, його час і ресурси. Поїли в ресторанчику: ось вам талончик на компенсацію. Зиск від таких операцій невеликий, приблизно не вище 10-15% (між іншим, цілком європейська норма прибутку), зате в результаті підприємство взагалі виходить за межі податкової системи. Кому цікаві підробиці, можете глянути ось тут, наприклад.

Звісно, правова основа таких підприємств дуже хитка і балансує на межі законності. По факту вона є реалізацією в наших умовах моделі "муніципальних комун", які давно існують в Европі, і якими в основному користуються релігійні організації виключно з політичних мотивів – адже держава там, на відміну від нашої, свій малий бізнес підтримує всіма можливими способами. А от у нас цим змушені користуватись підприємці з економічних мотивів – бо якщо будуть діяти суто в межах офіційно дозволеного, то вилетять в трубу.

Це дуже важливий дзвіночок для влади: треба або нарешті включити малий та середній бізнес до процесу прийняття рішень по податкам і взагалі по фінансовій системі України. Або бізнес буде уходити в такі ось "муніципальні комуни" і створить свою, паралельну, систему господарювання.

А це, в свою чергу, значить, що на певному етапі місцеві бюджети позбавляться станового хребта свого фінансування, а значить - буде вибита основа і з-під загальнодержавного бюджету. І держава попросту стане банкротом – і ніякі кредити уже не допоможуть.

Власне, все просто. Всі оті люди, які в пошуках полегшення фіскального тиску вишукують нові і нові способи їх обходу, мають бути залучені до державного будівництва. Якщо вони змогли обійти нашу фантастично складну систему, яка спеціально писалась як система загальнодержавного фінансового пилососа, то вони зможуть створити для України справжню, європейську систему оподаткування. Адже у них є досвід, якого нема у жодного чиновника чи "кабінетного економіста".

І саме ці люди мають право диктувати чиновникам із "фіскально-консервативною" ідеологією в головах, як має бути організована економіка України.

Але за включення бізнесу до формування фінансової політики держави поки що виступає лише одна-єдина партія – "Батьківщина", і лише один політичний лідер-важковаговик постійно піднімає питання підтримки малого бізнесу – Юлія Тимошенко. Решта наших політичних партій стурбована лише своїми рейтингами, перспективами на виборах, і можливістю отримання закордонних кредитів.

Хоча країн, які змогли досягти успіху, опираючись виключно на кредитування, без опори на своє власне підприємництво - не існує.