Прошу не істерикувати. Совдепівський Львів не всюди. Місцями. От, наприклад, - на вулиці Дорошенка, біля колишньої трамвайної зупинки, де тепер «бухточка» магазинів, на розі є склеп під невибагливо-радянською вивіскою - «Продукти».

Дорогою на роботу заскочила, попросила кілька бананів, пошукала очима вагу - не побачила. Продавчиня, жіночка основатєльно крепка, стрімко сунула руку кудись за барикаду з печива, за півсекунди випалила ціну. Я роззирнулася: де ж усе-таки вага, звідки ціна? Не  второпала.

- А де ваша вага? Чому її не видно?

- А що, я винувата, що мені печиво заважає???

- Але покупець має бачити вагу, - не здаюся.

- Ну можете за прилавок зайти - подивитися.

- І що, кожен має йти до вас за прилавок?

- А я не розумію, які претензії до мене?

- Покупець повинен мати можливість проконтролювати вагу. Ви ж запросто обрахуєте у такий спосіб.

- Можете зайти сюди й подивитися.

- Совдепія якась - оце намагання надурити й обрахувати.

- При чому тут совдепія? Печиво ж має десь лежати. Які претензії?

А й, справді, які претензії?

P.S. Якщо щиро, то й за совдепії такої наглючої наглості із вагою не бачила.