Віталій Серб родом зі Слов'яносербська на Луганщині. Зараз там порядкують російські окупанти й колаборанти, та він уже давно за тисячі кілометрів од рідного селища. У дорозі ось уже вісім місяців і нині – в Ірані. Ще торік Віталій рушив назустріч сонцю. Так і назвав свої мандри до Індокитаю.

Віталій Серб в Ізмірі. Тут і далі – його світлини

За цей час українець устиг побувати в 13 країнах. Шляхом до згаданої ісламської республіки побачив Німеччину, Австрію, Польщу, Грузію, Бельгію, Угорщину, Туреччину, Болгарію, Вірменію, Люксембург, Македонію та Сербію.

Як правило, подорожує він автостопом і всіляко заощаджує кошти. Так, чотири роки тому за 36 днів мандрівки навколо Чорного моря Віталієві статки зменшилися тільки на 80 євро. От і цього разу – був у стількох різних краях, а за житло й копійчини платити не доводилося. За більш ніж тиждень в Ірані витрачено тільки 0,6 євро – й усе це за шість годин і 200 кілометрів поїздки потягом із вражаючими краєвидами.

В. С.: "Перепад між станціями – близько тисячі метрів, себто від засніжених гір ви приїжджаєте в спекотне літо"

Жодних особливих секретів економії в цьому нема. У мандрах Віталій, за власними словами, насамперед намагається не витрачати зайвого. Недарма ж називає жартома свою подорож "великою бюджетною мандрівкою". Втім, самою лиш ощадливістю тут не обійтися, тому як випадає який годящий приробіток – не відмовляється. От, наприклад, поспитати щастя, продаючи туркам цигарки. Й то радше не для ґешефту, а для розваги, тож це аж ніяк не правило, а виняток із нього.

Звичним Віталієві натомість є волонтерство. На годин зо чотири чи п'ять нескладної роботи на день зголошується за притулок і харч. Однак то далебі не всі волонтерські переваги. "У тривалій подорожі це чудова нагода відпочити, взяти паузу, добре попоїсти, зсередини побачити, як живуть інакші народи, люди в інших країнах, поспілкуватися з ними й такими ж волонтерами, як і ви, – розповідає мандрівник. – І навіть отримати добру практику для своєї англійської".

Віталій – не тільки мандрівець, а ще й блогер. Монтує зі своїх пригод дотепне відео, яке викладає на власному каналі в YouTube. Ось так, приміром, українець волонтерив на турецькій фермі.

Досвід Віталія переконує: винагорода за блогерство буває різною. Часом це пляшка коньяку за те, що зацікавився проектом "Соціальний холодильник" у Тбілісі й зробив невеличкий ролик. Іноді ж тебе раді пригостити в пекарні, де знімав, як випікають грузинський хліб шоті. Деколи навіть щастить безкоштовно пожити в отакій цікавій місцині – й усе завдяки відео.

Його подорож "Назустріч сонцю" почалася 27 липня 2015-го. Звідтоді Віталій голив бороду, щоби не скидатися на терориста пересічному турецькому водієві, як чи не єдиний на стадіоні вболівальник луганської "Зорі" вітав улюбленців українським стягом під час товариського матчу в Анталії, тішив фурника курда музикою "Океану Ельзи"...

Пригод було вдосталь, їх буде ще більше, адже до Південно-Східної Азії, куди постановив собі дістатися мандрівний блогер, іще далеченько. Тож і вражень Віталієві не бракуватиме, а по поверненню додому – добрих спогадів.