Більше місяця триває політична криза і вирішення її так і не знайдено.

Проста публічна констатація факту відсутності Коаліції в Парламенті потребувала у парламентарів більше місяця, хоча практично всім громадянам було зрозуміло, що її нема.

Наявний Парламент та Президент спробували переконати українську громаду у тому, що нинішній склад Парламенту здатен створити нову Коаліцію та новий Уряд.

Наскільки це взагалі можливо і чи є сенс у переформатуванні нинішньої влади?

Давайте подивимось.

"Радикальна партія" не ввійде до нової Коаліції, оскільки її вимоги не враховані: відмова від особливого статусу для Донбасу, заборона на продаж сільгоспземель, заборона на підвищення пенсійного віку, скасування оподаткування пенсій.

"Самопоміч" не ввійде до нової Коаліції, оскільки її вимоги не враховані: вона не вірить в серйозні реформи в Україні, в прийняття закону про пропорційні вибори та відкриті списки, в вибори нових ЦВК та генерального прокурора.

"Батьківщина" може ввійти в Коаліцію, але висуває ще більший список вимог, ніж обидві попередні фракції - 18 законів, зокрема по податку землі, по мораторію на продаж землі до 2020 року, по тарифах, по ренті на газ, по оподаткуванню пенсій.

Тобто три фракції з колишньої Коаліції висунули вимогу у вигляді ультиматумів. А Тимошенко прямо заявила: "Ми не віримо жодному слову жодного уряду, жодному слову депутатських фракцій, керівників держави, тому що скільки разів нам казали, що все буде зроблено, а потім нічого не відбувалося".

Тобто в країні не тільки недовіра громади до нинішньої влади. У нас в Парламенті недовіра міноритарних фракцій Коаліції до мажоритарних фракцій.

Як бачимо, ці три фракції намалювали чітку позицію, яка відокремлює інтереси громади від інтересів нині діючих владних чи мажоритарних фракцій Коаліції - БПП та НФ.

У самих мажоритарних фракціях теж криза.

"Народний Фронт" до останнього обстоював продовження існування нинішнього Уряду, не маючи ні підтримки української громади, ні підтримки Парламенту, ні навіть підтримки БПП і самого Президента. Водночас в новому Уряді НФ теж претендує на своїх представників, що виглядає несправедливо.

БПП провела кадрову чистку незгідних з її політикою. Також БПП є ініціатором створення нової Коаліції та нового Уряду. Схема цього подається дуже негідно і принизливо для України - Президенту потрібно відзвітувати в США про подолання політичної кризи.

Але чи є взагалі сенс у переформатуванні нинішньої влади, тобто в створенні нової Коаліції та нового Уряду?

Адже мажоритарні фракції ніяк публічно не відреагували на звинувачення свого ж представника у корупції Президента та Прем'єр-міністра. Тобто владні фракції не дали політичну оцінку першому досвіду реформ, який призвів до кризи.

Виникає просте запитання до правлячого класу - навіщо вам Парламентська Коаліція та публічна Коаліційна Угода, якщо ви не здатні зберігати довіру в Коаліції та виконувати цю Угоду?

Вам це потрібно, щоб відзвітувати в США та в ЄС?

Але який сенс для української громади у новій Парламентській Коаліції та Новій коаліційній Угоді, якщо ви навіть публічно не проаналізували причини краху попередніх?

Тому сенс продовження існування нинішньої влади у переформатованому вигляді дуже примарний.

Навіть створені нова Коаліція та Новий Уряд не дадуть змоги подолати політичну кризу.

Нова Коаліція та Новий Уряд не можуть відновити довіру в Парламенті і, що більш важливо, не відновлять довіру громади до влади.

В цьому сенсі немає різниці, входять міноритарні фракції у Коаліцію чи не входять. Їх умови шантажу - це фактично пункти їх програм на позачергові парламентські вибори.

Єдиний сенс, який можна побачити у нинішньому переформатуванні влади, це дати Парламенту можливість прийняти новий закон про вибори, призначити новий ЦВК та створити тимчасовий Уряд на час перевиборів.