Є старіння, коли твоя шкіра занепадає разом із твоєю душею, коли кожна нова зморшка є рікою втоми, коли тканини твого тіла програють свою маленьку битву з силою тяжіння, а твої бажання розчиняються в великому морі інерції – і ти лише спостерігаєш, як життя поступово залишає тебе.

Є й інше старіння, коли кожна нова зморшка є знаком досвіду, отриманого в боях, знаком насолоди чи болю, коли із своїм тілом ти вступаєш у таємну змову: що слабшим воно стає, то сильнішим стає твій дух; коли ти готовий більше не бути молодим, аби тільки бачити життя краще, відчувати його краще, – і коли всім здається, що життя тебе залишає, ти насправді найближче до його серця, і бачиш усе з дивовижною ясністю.

Жоден вік не є кращим за інший, кожен відкриває свої таємниці, треба тільки розуміти, чого можна чекати від нової епохи і нової країни свого життя, а чого чекати від них немає сенсу.