Їду я в метро. Сиджу майже навпроти дверей, по діагоналі від входу. Станція "Лук'янівська", заходять пасажири.

Ліворуч від мене вмощується чоловік років 50-ти. Доволі акуратної зовнішності, але чомусь поставив свою чорну папку на підлогу поміж ніг. Натомість обома руками розгортає перед самісінькі очі газету "Вєсті".

Поки потяг дістався "Львівської брами", в мене визрів зухвалий план. Я начепив рюкзак, затягнув лямки, заправив за пазуху дріт навушників, застібнув вище блискавку і приготувався до виходу.

Як я шкодую, що мій вихід ніхто не зафільмував, бо вираз обличчя того чоловіка міг би стати хітом на Ютубі.

Його очі неквапно бігли сторінкою, а коли на "Золотих воротах" двері відчинилися і вийшли пасажири, я вихопив обома руками газету і кинувся навтьоки. Дуже шкодую, що ніколи не побачу виразу його обличчя.