Останні місяці українська валюта демонструє зростання, опустившись нижче 26 гривень за долар, зауважує в своєму блозі на "Новому часі" директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. Однак фундаментальних факторів, які дозволили б говорити про системне зміцнення гривні, на мій погляд, немає.

Девальваційні ризики досить високі. І головною причиною є політична криза, перипетії навколо формування коаліції та нового уряду. За таких умов інвестор навряд чи вирішить вийти на український ринок, а за цим стоять такі показники як приплив іноземних інвестицій, поповнення резервів і, нарешті, зміцнення національної валюти.

Політична криза може також призвести до погіршення життєдіяльності інститутів влади в цілому. Різного роду соціальні або економічні негаразди можуть обернутися панічними настроями і, відповідно, ослабленням гривні. Тож владі краще швидше визначитися зі своїми намірами.

Останнім часом в Україні склалася досить парадоксальна ситуація: ми вже майже півроку живемо без коштів МВФ (відповідно, кошти інших міжнародних фінансових інституцій також обмежені), а національна валюта демонструє тенденцію до зміцнення. Однак поки не можна сказати, що українська економіка відривається від дна. Не здивуюся, якщо через один-два тижні зміцнення, яке ми бачимо сьогодні, обернеться незначним ослабленням. Думаю, в найближчі місяці ми і далі постерігатимемо подібні не дуже зрозумілі коливання на рівні 30-50 копійок. Це радше ситуативні реакції на ті чи інші події в політиці й економіці.

Нам потрібні кошти МВФ. Чимало країн, інституцій і підприємств дивляться на те, як країна взаємодіє з фондом, зокрема, як виконується програма співпраці. Просто так відмовитися від коштів МВФ ми не можемо, оскільки це буде означати, що Україна – слабка країна. Крім того, зараз нас менше турбує питання виплати боргів, але восени ситуація зміниться.

Припиняти співпрацю можна тільки в тому випадку, якщо економіка почне відновлюватися. Тоді уряд разом із фондом має зробити відповідну заяву. У подібному випадку приплив капіталу в Україну може навіть прискоритися, оскільки стане очевидно, що країна має ресурси для розвитку. Самостійно виходити з домовленостей з МВФ – помилковий шлях, який сприймається як слабкість країни.