Патрульні поліцейські попросили львів'янина Ігоря Паращака взяти участь в освідченні п'яного водія. Той погодився. Про те, що Ігоря обурило, зацікавило, і які висновки виніс з цієї ситуації, читайте в його пості.  

Вчора пізно увечері повертався додому і на вулиці Науковій у Львові мене спинив поліцейський. Я зупинив автомобіль, увімкнув аварійку і повністю опустив скло водійських дверей. Молодий чоловік назвався, як належиться, а тоді запитав у мене чи я тверезий? Із чужого гіркого закордонного досвіду знаю, що гомерично іржати чи тішитися в таких випадках інколи буває дуже шкідливо, тому я відповів серйозно, однозначно і коротко:

- Так.

Наступне запитання:

- Чи є у вас при собі посвідчення водія?

- Так.

Далі поліцейський повідомив мені, що вони зупинили автомобіль, водій якого керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'янінння, зараз цей чоловік проходить освідчення на вміст алкоголю в крові у медзакладі неподалік і поліції потрібні два свідки, щоб посвідчити факт виявлення алкоголю у крові водія-порушника. Я погодився стати таким свідком із деяким внутрішнім ваганням, бо не уявляв собі тієї миті як виглядатиме ця процедура. Моя згода стати свідком пояснюється просто. Я практично не вживаю спиртного, бо щодня за кермом. І чоловік, який сідає за кермо напідпитку, для мене однозначно є потенційним убивцею, тому він повинен відповісти за своє порушення максимально суворо.

Від моменту коли я сказав "так" і до моменту коли я далі поїхав додому минуло більше години. І цей час був для мене багато в чому цікавим і повчальним. Поліцейський, який мене зупинив, продовжив зупиняти автомобілі у пошуках другого свідка. Православні (і не дуже) громадяни чемно зупинялися і так само чемно відмовлялися бути свідками. Я дивився як різні люди у різних варіантах кажуть "ні" і шляк мене потроху трафляв дедалі сильніше. Я знаю яким великим було б обурення цих людей, якби оцей п'яний за кермом побив би чиєсь авто чи покалічив би когось, чи не дай боже убив би... А якби потерпілими виявилися вони чи їхні рідні, то праведний гнів був би завбільшки із порядне цунамі.

Врешті у якомусь парканаЙцятому зупиненому авто водієм виявилася жінка, яка погодилася стати свідком. Я запитав у поліцейського: що вони роблять, якщо не можуть знайти свідків? Він відповів мені, що двічі в його практиці були такі ситуації, коли наряд поліції не міг знайти свідків і вони вже розглядали, як можливий, варіант відпустити водія-порушника, але свідки врешті знайшлися.

Ми підійшли до дверей установи, де проводилося освідчення, через деякий час із них вийшли двоє поліцейських - чоловік і жінка, і разом з ними водій авто. Чоловік справді був нетверезий, він помітно нетвердо стояв на ногах, деякі його рухи були помітно сповільнені, хоча, треба віддати належне не йому, а його батькам, від яких він успадкував міцне генетичне здоров'я, бо тримався загалом добре. Я оцінив це тоді, коли мені показали акт освідчення і я побачив у ньому дозу алкоголю в крові - 1,77 проміле. На віртуальному калькуляторі в інтернеті я розрахував, що людині, яка важить 80 кілограмів треба випити не менше 350 грамів алкоголю міцністю 40 градусів, щоб досягти такої "нірвани". Це означає випити на двох 0,7-літрову пляшку горілки або літрову на трьох...
Мене дуже здивувала бюрократично-дебільна процедура оформлення факту перебування за кермом водія у нетверезому стані. Як свідок я повинен посвідчити акт/висновок, виданий лікарем про те, що в крові водія-порушника є стільки-то проміле етанолу. Чому я - звичайний громадянин, без відповідної освіти - повинен посвідчувати висновок лікаря? Може цей лікар неповнолітній, чи лікується, наприклад, від шизофренії? Процедура визначення вмісту алкоголю в крові - є хімічною реакцією, про суть якої мені нічого не відомо, бо я за освітою не хімік і не біолог. Я можу навіть заглядати лікареві попід лікті, але все одно абсолютно на цьому не розуміюся, як і 99 пересічних громадян з першої-ліпшої сотні. То що я в такому разі посвідчую? Про це ми не без суму й подиву поспілкувалися із офіцером поліції, чекаючи поки його колега оформить протокол події, щоб свідки могли поставити під ним свої підписи.

Я отак стояв і розмірковував: хто й для чого вигадав таку бюрократичну процедуру? Скільки часу патруль поліції - три особи і службовий автомобіль - повинні потратити на те, щоб "оформити" одного порушника, вина якого настільки очевидна, що сумнівів нема навіть у порушника. На місці судді я б призначив порушнику до оплати не тільки штраф та судові витрати, але й сукупну вартість затрат поліції - вартість робочого часу трьох поліцейських плюс амортизацію службового обладнання та автомобіля. І якби на додачу до штрафу та судових витрат порушник отримав би до оплати чек на кілька тисяч гривень від поліції, це було б пікантно і незабутньо...
Ну і коротко про те, які думки відвідали мене під час і після того, як...

Громадяни України, доки ми будемо тупо "морозитися" і робити вигляд, що нас це не стосується, нічого по-серйозному у цій нещасній державі не зміниться. Ми будемо мати вдосталь п'яних і тверезих варіятів на дорогах і не тільки на дорогах. Політика чи економіка держави - це теж дорога, якою кожен їде так, як живе. І якщо нам буде "по-цимбалах" хто, як і в якому стані котиться по наших життях і долях, то у політиці і в економіці через одного "банкуватимуть" отакі п'яні і тверезі придурки. І час від часу вони тупо й жорстоко руйнуватимуть чиюсь (або й нашу з вами спільну) дійсність у нашій маленькій власній хаті, котра переважно скраю...