Арсеній Петрович подав у відставку. Ще 2 місяці назад ніхто навіть не очікував такого «жесту доброї волі», хоча смаженого кроля всі чекали ще під час новорічних свят.

Але він пішов... Залишимо політологам просторікувати про причини і наслідки та зосередимося лише на «прощальній промові» Арсенія Петровича.

Перш за все треба зазначити, що за думкою експертів звернення до народу більш нагадує передвиборчу агітацію, в яку стисло вміщено «каркас» будь-якої передвиборчої агітації: хто винен, хто протистоїть та куди рухатись (кого підтримувати). Але Арсеній Петрович та його спічрайтери постійно наштовхуються на одні і ті самі граблі: ні «куля в лоб», ні «чеченський найманець», не навчили їх що образ героя, здатного до самопожертви не сприймається суспільством серйозно, а надає лише грунт для жартів. А ми знову чуємо: «Справжній національний лідер», «сила - це дух і характер» , «відданість національним принципам».

Після двох років прем'єрства вже час іміджмейкерам А.П., щось змінювати у образі «народного Че Гевари», враховуючи зміни і у суспільстві, і у відношенні до самого А.П.

Другий недолік промови - розповідь про позитивні результати роботи. Пересічні громадяни не будуть заглиблюватися у фрази про позитивне зростання. Вони бачать ситуацію, що мають у своєму житті і вона абсолютно відмінна від розповідей про «покращення».

Третьою помилкою є проголошення обіцянок, які всі ці два роки очікувало наше суспільство від влади (приєднання до Євросоюзу, вступ в НАТО тощо). Так, вони дійсно жадані, але їх виконання як раз і пов'язувалось з першими особами держави. Такі «неочікувані» обіцянки мабуть викликали у громадян, щось на кшталт «когнітивного дисонансу».

Таким чином, помилки у промові Арсенія Петровича на старті його передвиборчої компанії, зіграли не на його користь. І якщо він бажає залишитися на політичній сцені йому треба у корені змінювати імідж, стратегію та тактику.