На гарних чистих лавках одеського парку імені Шевченка хтось залишив написи «Помним 10 апреля!» (це дата звільнення Одеси від нацистських та румунських окупантів). Одночасно Алеєю Слави у тому ж таки парку (де, до речі, поховано не тільки підпільника і справжнього героя Яшу Гордієнка, інших героїв, але й румунських солдат-окупантів) пройшла хода одеситів, які є противниками незалежності України - так званих активістів Куликова поля.

Президент Росії заявив, що головна подія минулого 2015 року - святкування річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні. Не наукові відкриття або винаходи, не заснування інноваційного виробництва, не культурна подія....Ні - святкування того, що відбулось три покоління тому назад.

До Луганську уже нові окупанти привезли з Волгограда червоний прапор, який, за чутками, будуть передавати зі школи до школи на знак святкування перемоги над нацистами та.... Україною! Адже кляті «бендеровці» нічим не відрізняються від нацистів.

Ці нібито незначні факти в купі своїй поставили руба давнє питання: «Яке, любі мої, тисячоліття на дворі?». В якому часовому просторі ми живемо?

Середньовічна людина існувала одночасно у профанному часі, де відбувались її життєві події, де вона працювала, народжувала дітей, бідкалася або розкошувала, та у містичному часі, де відбувалися події земного шляху Ісуса. І щороку він народжувався, проходив страждальний свій шлях, помирав та воскресав. Розпинали його в тому часі, в якому жила людина (звідси, до речі, і невгамовна лють щодо «винуватців» - євреїв).

Видається так, що якоюсь мірою це середньовічне відчуття часу є актуальним принаймні для певної частини пострадянських суспільств. При чому не тільки для російського, є адепти того і у нас. Коли цей осьовий час - в минулому, коли цінності - виключно традиційні та мемораційні, коли історія - це вчителька життя. Люди не розуміють, що далеко не кожна традиція може стати орієнтиром для життя в цьому, нині плинному часі, в суспільстві ризику. Не усвідомлюють, що історія уже відбулась. Її не можна прожити ще раз. Вона не є рецептурним довідником на всі випадки. Нею не треба спекулювати: це якраз і наносить ще одну, уже посмертну рану її учасникам.

Залиште історію історикам. Історія не потребує, як казав Марк Блок, апології. Вона завжди була, є і буде цікавою для тих, кому цікава Людина. Але не прищеплюйте новому поколінню тих цінностей та навичок поведінки, які існували і були корисними для виживання та розвитку багато років тому. Середньовіччя давно скінчилось.