Згідно з даними міжнародної дослідницької організації Global Financial Integrity, за останній рік в антирейтингу за абсолютним розміром незаконно виведених активів Україна піднялася з 78 на 14 місце серед 150 країн світу. Впродовж 2004-2013 років з нашої країни за кордон було незаконно виведено близько 117 млрд доларів США. Щоб зупинити таку ганебну практику в майбутньому, фракція «Батьківщина» розробила та подала на розгляд парламенту два законопроекти – «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії» і Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії». Про положення цих документів, а також існуючі способи виведення активів у офшори в інтерв'ю виданню "Вечірні Вісті" розповів народний депутат 2-7 скликань Сергій Терьохін.

- Не секрет, що в Україні періодично намагаються проводити так звані кампанії з деофшоризації. Проте, зважаючи на офшорні скандали за участю наших високопосадовців, складається враження, що це робиться лише для окозамилювання. Які норми щодо врегулювання питань незаконного виведення активів нині діють у нашій країні й чому їх вдається так легко обходити?

- Перша «антиофшорна» норма була зафіксована в законі України про оподаткування прибутку підприємств у 1997 році, коли запроваджувалася дискримінація визнання витрат, понесених при придбанні товарів у офшорних зонах. Однак торік, під час внесення змін до Податкового кодексу, це положення було змінене, і обійти його стало дуже легко.

Фактично зараз в Україні не існує жодної дискримінаційної норми щодо офшорів: немає ніякого контролю над витоком капіталів, над переведенням активів суб'єктами корупційних дій у тінь, над товарною вартістю. Діють лише певні заборони щодо участі офшорних компаній у системі державних закупівель.

Цікаво, що уряд Яценюка в 2014 році прийняв постанову, яка затверджує 75 діючих офшорних зон. Водночас відомо, що в світі існують 150 стандартних офшорних зон і низькоподаткових юрисдикцій. Тобто урядовий перелік удвічі коротший за той, котрий визначений нормами міжнародного права. Примітно, що в списку Яценюка немає Кіпру, який тримає першість з-поміж зон для виведення капіталу.

- Які методи виведення коштів та активів у офшори існують у світі й що з них актуальне для України?

- По-перше, офшорні компанії створюють для приховування інформації про їхніх кінцевих бенефіціарних власників. Також їх використовують для ухилення від оподаткування. До речі, щодо цих маніпуляцій раніше використовували нейтральний юридичний термін «податкове планування», і лише з 2013 року, коли в США ратифікували закон про оподаткування іноземних рахунків Fatca, ці процеси прирівняли до «умисного податкового ухилення», що передбачає кримінальну відповідальність.

По-друге, офшори використовують для незаконного витоку капіталів. Наприклад, коли компанія продає свої акції і не хоче сплачувати податки, засновується офшорна компанія, відбувається обмін акцій, і як наслідок – першій компанії вдається уникнути податкових зобов'язань. Адже потім офшорний посередник від свого імені продає ці акції тому, кому потрібно. До речі, саме такий спосіб обрав президент України Петро Порошенко.

По-третє, офшорні холдинги, банки, трасти, страхові пули використовують у випадку, якщо резидент країни хоче щось купити за кордоном, скажімо нерухомість, і прагне обійти валютні обмеження по капітальних операціях – різноманітні ліцензування, реєстрації, отримання дозволів. Зазначу, таких обмежень в Україні дуже багато, адже НБУ проводить вкрай незграбну політику на валютному ринку. Тож для України властиві всі три згадані підходи.

Крім того, в розвинених країнах існує практика створення так званих оншорних компаній, які є безподатковими чи низькоподатковими й водночас не розкривають податкову інформацію у необхідних обсягах. Їх зазвичай створюють, щоб виводити з країн гроші. Наприклад, це деякі холдинги в Австрії, Нідерландах і Данії, компанії Великобританії, Нідерландів, Латвії, Естонії. Про них взагалі забули. Цим можна пояснити, що бізнес багатьох членів Партії Регіонів концентрувався саме в Лондоні чи Австрії.

- Скільки коштів виводиться з нашої країни через офшори?

- За розрахунками Global Financial Integrity, впродовж 2004-2013 років з України за кордон було незаконно виведено майже 117 млрд доларів США. Користуючись даними цієї організації, а також інформацією Світового банку та Міжнародного валютного фонду, ми своєю чергою зробили підрахунок і отримали дуже цікавий результат.

Так, за останні п'ять років найбільший витік капіталу з України мав місце в 2012 році – тоді «втекли» 21 млрд доларів. У 2013 році цей показник упав до 13,9 млрд доларів. Такий феномен пояснюється тим, що незаконне виведення капіталів прикривалося зовнішньо легальними операціями із золотовалютним резервом України. НБУ надавав рефінансування комерційним банкам, а потім ці гроші через фінансові оборудки виводилися за кордон. Через це з 2011 року золотовалютні резерви України скоротилися на 23 млрд 800 млн доларів, більшу частину цих коштів можна зараховувати до незаконно виведеного капіталу.

У 2014 році, коли відбулася Революція гідності, багато хто з «попередників» утік з країни, попередньо вивівши статки. Тоді витік капіталу скоротився до 9,1 млрд доларів. Тим часом, згідно з даними за дев'ять місяців 2015 року, торік незаконний вивід фінансових активів зріс до 14,2 млрд доларів. Тобто за уряду Яценюка з країни витекло більше коштів, ніж за останній рік правління Януковича - Азарова. Це красновмовно свідчить про «здоров'я» як економіки, так і судової системи, а також про рівень корупції в країні.

- Яку глобальну мету має законопроект «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії»?

- Важливо, що цей документ визначає зміст податкового суверенітету України. Адже право на запровадження та скасування податків є однією з головних прерогатив держави після її оборонних функцій. Варто згадати, що в нас була не одна спроба вивести податкові суперечки з-під української юрисдикції, передавши ці обов'язки міжнародним організаціям. Згадати хоча б азарівську витівку з приєднанням України до Єдиного економічного простору, коли планувалося, що національні податки може встановлювати рада ЄЕП, а податковий суд для всіх країн-членів мав діяти в Санкт-Петербурзі. Але це неможливо апріорі.

У Євросоюзі питання визначення податкових ставок та пільг належить до компетенції національних урядів. Звісно, рівнобіжно існують міжнародні директиви, які регулюють загальні правила оподаткування.

Важливою метою законопроекту є упередити витік капіталів у офшорні зони та їх використання для прикриття інформації про суб'єктів корупційних дій. Цей законопроект, а також дотичний до нього документ щодо змін до Податкового кодексу спрямовані на уникнення таких схем у майбутньому. А от питання повернення коштів має вирішити законопроект «Про легалізацію незаконно вивезених за кордон активів», який найближчим часом також буде внесений на розгляд Верховної Ради.

- Які основні методи, закладені у згаданому законопроекті, дозволяють попередити виведення коштів у офшори в майбутньому?

- Ми взяли 17 міжнародних директив, присвячених проблемам офшорів, і зробили екстраполяцію їхніх норм у згаданому законопроекті, приміривши їх на українські реалії.

Зокрема, щоб унеможливити використання схем ухилення оподаткування через офшори, пропонується застосовувати правило «консолідації оподатковуваних доходів». Воно добре працює у США, Канаді, Японії. Цей метод передбачає, що всі доходи, які ви отримали і в нашій, і в інших країнах, необхідно оподаткувати за ставкою, встановленою в Україні. Нині консолідація - це добровільний процес.

До прикладу, із запровадженням цієї схеми буде неможливою така практика. У 2008 році компанія «СКМ» обміняла свої акції на акції кіпріотської офшорної компанії за номінальною сумою 5 млрд доларів, фактично тим самим ухилившись від оподаткування в Україні. Водночас «СКМ» від імені офшора скупила ключові українські енергопостачальні компанії, формально не порушивши антимонопольних правил. Зараз переважна частина доходів «СКМ» перебуває у кіпріотському офшорі, де оподатковується 4%. А у нас податок на прибуток підприємств становить 18%.

Окрім того, законопроект передбачає ратифікацію міжнародного договору Fatca. Це дозволить без судових рішень обмінюватися податковою інформацією із членами цього договору в усіх офшорних зонах світу. І, використовуючи прийом консолідації, ми зможемо значно ефективніше боротися з офшорами.

Додам, законопроект про деофшоризацію передбачає зміну до 54 чинних законів, які регулюють так звані контрольовані операції між офшором та державою у питаннях закупівель, приватизації тощо. Адже ці операції сьогодні є відверто корупційними. Наприклад, офшори використовуються для виведення доходів за оренду землі, коли українська компанія-резидент, яка перебуває під контролем офшора, орендує землю.

- У законопроекті «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії» запроводжується поняття «офшорного мита». Якою є мета такого нововведення?

- Офшорне мито є внутрішнім податком, що дозволяє обходити норми міжнародних договорів про подвійне оподаткування. Воно робить неконкурентною участь офшорної компанії у тих чи інших правовідносинах. Якщо ви не захочете змінювати офшорного контрагента на іншу, не офшорну компанію, то через шість місяців змушені будете сплачувати офшорне мито.

Наприклад, якщо договір про оренду землі був укладений до моменту набуття чинності цього закону, таке мито нараховуватиметься на доходи, які отримують офшорні компанії. Тобто впродовж півроку компанії доведеться продати свої активи не офшору, інакше вона «вилетить у трубу», оскільки це офшорне мито не зараховується до валових витрат підприємства з метою оподаткування.

Тут варто згадати, що до іпотечної кризи існувало цікаве правило щодо житлової та промислової нерухомості. Якщо іспанський офшор прямо чи опосередковано купував дім або промислове виробництво, то майнові податки в Іспанії і в Україні збиралися в десятикратному розмірі. Але якщо впродовж року офшор продавав придбане майно не офшору, тоді збирався стандартний майновий податок. Тобто офшорне мито - це такий собі дамоклів меч, який висітиме над головами «офшорників».

Побутує думка, що з його запровадженням будуть зменшені інвестиції в країну. Але з огляду на те, що Кіпр тримає у нас першість з-поміж країн-інвесторів, можна констатувати: до України повертаються наші гроші, виведені за рахунок тонкої капіталізації в офшори з метою не сплачувати податки.

- Чи буде дієвим ухвалення закону про деофшоризацію без внесення змін до Податкового кодексу?

- Ефективність норм цього закону залежить від одночасного внесення дотичних змін до Податкового кодексу України. Зазначу, ми не хочемо, щоб цей закон збільшив адміністративне втручання у діяльність компаній. У документі презентується ідея саме декларування. Декларант має визначити, чи підпадає його контрагент за кордоном під категорію офшорної компанії. Якщо так, то в нього є два шляхи.

Перший - заявити контрагентові, який інкорпорований у офшорній зоні, що той може не мати статусу офшорної компанії. Тобто він мусить сплачувати загальнонаціональні податки, відкривати інформацію про бенефеціарів. Тоді цей контрагент має легалізувати не офшорний статус, і цей закон на нього не поширюватиметься.

Може трапитися, що декларант не захоче турбувати власника офшору. Але коли податківці встановлять зв'язок із офшорною компанією і зможуть консолідувати її доходи з легальними, то в таких випадках передбачений штраф аж до кримінальної відповідальності.

Будь-який резидент України, який має іноземну участь у капіталі, також зобов'язаний подати відповідну декларацію. Якщо не подасть і з'ясується, що у нього не все гаразд, то всі його доходи конфіскуються, а сторони скасовують договір від початку його існування.

- Чи є країни, резиденти яких не користуються офшорами?

- У світі немає жодної такої країни. Найкраща ситуація щодо відкритої інформації у США. У Сингапурі та Китаї, який, до речі, на другому місці щодо незаконного витоку капіталу, застосовуються дуже жорсткі норми до учасників офшорних скандалів. Тому я гадаю, що цей закон буде дуже цікавий для оцінки нашими міжнародними партнерами.