Мережею шириться новина - упрвління Донецької ЖД переносять з окупованого Донецька у Червоний Ліман. Мовляв - велика перемога нового голови "Укрзалізниці" Войцеха Балчуна! Перенесення управління ДЖД з Донецька руйнує всю логістику на окупованих теренах!

Визнаю. У мене ця новина викликла абсоютно протилежні думки - на відміну від багатьох активістів, я таки уявляю схему роботу промисловості. Перше що спало на думку - "Вони що, з глузду з'їхали?"

Як бути з виробничими ланцюжками?

Ви знаєте чому управління ДЖД продовжувало знаходитися в Донецьку навіть під час ДАП і Дебальцево? Ну крім зрада-насзливають?

А знаходилося воно там тому, що будь-яке його перенесення спричиняє тимчасовий коллапс всієї залізничної мережі та вирубає можливість України впливати на перевезення на окупованих теренах. Не зрозуміли? Тоді пояснюю. Заводи Маріуполя, Запоріжжя, Кривого Рогу та Дніпропетровська могли залюбки залишитися хто без сировини, хто без вугілля, а хто ще без чогось. Вони б не видали продукцію.

А це - удар по економиці. А метал у нас - все ще основна експортна одиниця.

Ми, трясця йому, армію забезпечуємо з грошей від експортних операцій!

Дивно не те, що наше управляння ДЖД досі знаходилося в Донецьку - дивно що Москва це допустила. Вирубати вплив на залізниці ДиРи з Києва вони мусили в першу чергу.

Ну, вони лоханулися - нам пощастило.

То чому зараз ми переносимо управління?

Перше що спада на думку - військова логістика. Звісно мати головний залізничний департамент певної зони відповідальності на ворожій території - це нісенітниця повна. Банально - ворог якщо захоче має дані про всі наші військові перевезення (до речі - як і ми про його).

Якщо ми йдемо на такий крок - значить у нас готується щось ду-у-у-уже серйозне, у зв'язку з чим ми кинулися терміново всю інфраструктуру доводити до вимог рівня Другої Світової війни.

Але, бляха, промисловість! Від переведення управління ДЖД з Донецька впершу чергустраждають ММК ім. Ілліча та Азовсталь у Маріуполі. Ба-більше, я ризикну припустити що саме через це Україна продовжувала зберігати управління у Донецьку навіть під час Дебальцева, бо в разі зупинки Ілліча та Азовсталі з Маріуполя можна було сміливо виводити війська. В разі голодних бунтів ми місто - фіг втримали б.

Чи врахували міру ризику наші можновладці зараз?

Відповідь - наші можновладці набагато розумніші за такого собі Дмитра Вовнянка, й тому не могли їх НЕ прорахувати. Отже - сподіваються на швидке виправлення ситуації + враховують якісь деталі про які нам зараз знати і не годиться.

Але ж ризик який!

Так. Ризик. Ризик - чималий. І піти на такий ризик наші "талейрани" могли в разі, якщо вони сподіваться використати ситуцію військову для рішення проблем політичних. І отут спадає на думку, що всі перелічені вище підприємтва (плюс Єнакієвських меткомбінат, який досі платить податки Україні) це все - підприємства Ахмєтова.

А в ситуації коли чувак, що має одні з найбільших активів в Україні, раптом починає втрачати їхню прибутковість, можна вирішувати ду-у-у-уже багато політичних питань.

Простше? Добре. Запитую.

Ахмєтова множать на ноль?

PS І зважте, стверджувати, що питання такого рівня вирішував голова "Укрзалізниці" це те саме, що зявляти "наступ розпочав міністр оборони, або НГШ". Такі рішення не приймаються на рівні міністра. Тільки - на рівні вищого керівництва. Мінімум - рівень прем'єра.

Мінімум!