І знову "якось да буде"

Пам'ятаєте, як більшість людей ставились до армії, до АТО? Нагадаю: "Навіщо витрачати на армію гроші, якщо війни немає?!". Тоді, я часто сперечався з цією позицією, кажучи, що в тому то і особливість війни, що ніколи не знаєш, коли вона прийде і звідки, але якщо почнеться, то часу на відновлення армії не буде.

Та нам пощастило, наче Бог, готуючи нас до чогось серйозного, вирішив спочатку дати війну, яка розвивалась поступово, надавши нам час встигнути підготуватись і створити сильну армію. Та це справжнє диво, бо зазвичай війни так не починаються і таких можливостей не дають. Однак, і цей досвід нас нічому не навчив.

Припинивши посилатись на те, що немає війни, ми створили собі новий міф: Все військове, виключно на фронт, а що не на фронт - непотрібно, бо війна тільки на сході.

Поясню, чому це міф:

1. Ми маємо усвідомлювати, що постійно перебуваємо під ризиком того, що війна врази посилиться і піде далі. Це вимагає готуватись до більш серйозних подій, використовуючи Мінськ, як незначний виграш в часі, щоб підготувати, як техніку, так і населення.

2. Потрібно усвідомлювати, що в нинішніх умовах, ветерани - це не пільгова категорія громадян, а запас, який першим вступить у бій, коли війна почнеться. Тож вже зараз, поки вони вдома, потрібно підвищувати їх кваліфікацію, направляти на курси сержантів і офіцерів, робити їм постійні збори, навчати новим зразками техніки і озброєння. Це була би логічна поведінка, але не в країні, де вважали непотрібною армію. Бо тут, тепер почали вважати непотрібними ветеранів.

Як раніше казали, що не буде війни, так тепер кажуть, що війна не посилиться. Ветеранів перетворили на споживачів пільг. Тепер, ми почали казати, що якщо людина не повертається зараз на схід, то витрачати на неї час не треба. Ми знову наступаємо на ті ж самі граблі, як і раніше. Наче, якщо війна посилиться, і потрібно буде збільшити армію у десять разів, у нас буде час на її підготовку. Ви не повірете, але наші чиновники насправді так думають, бо під час АТО такий час був. Їх абсолютно не бентежить те, що АТО було зовсім нестандартним початком боїв і наступного разу все буде набагато швидше, і навіть на мобілізацію будуть години, а не місяці. І не буде часу готувати офіцерів і сержантів, їх потрібно підготувати зараз і в такій кількості, скільки поки що і війська немає, підготувати саме із складу тих, хто вже бачив війну, має досвід, а не посилатись на існування випускників військових кафедр. Про них зізнайтесь собі - вони втечуть, бо 25 років на кафедри йшли лише ті, хто намагався уникнути строкової служби в армії. Із них залишиться не більше 10% випускників, але і ті ніколи не бачили війни. І коли є люди з вищою освітою, які пройшли війну, саме із них, і саме поки вони вдома, треба встигнути підготувати офіцерський і сержантський запас.

Та навіть організовані не МінОборони, а нами же, скорочені курси офіцерів, зробили платними. Хочешь безкоштовно - йди одразу у військо, ще не повертаєшься, плати за себе 6250 грн. Минулого разу, за тих АТОшників, хто не міг за себе оплатити, оплатило Товариство Ветеранів АТО, але цього разу вони злякались, що якась ГО платить за курс (бл*дь, вони його мали безкоштовним для АТОшників зробити) і тепер залишили курс платним, але заборонили платити за бійців юридичним особам. Ми ще викручуємось, і надаємо хлопцям кошти на оплату, щоб вони оплатили за себе. Та абсурдність ситуації в тому, що не тільки МО, але і багато навіть громадських діячів, не розуміють навіщо платити за підготовку тих АТОшників, які поки не повертаються. Ніхто не хоче навіть допустити, що ветерани, в сучасних умовах, це резерв, і ризик їх повернення на фронт, але вже в умовах військового стану, в Україні занадто великий.

Коли ми починали перший набір, один з НАТОвських генералів, що давно працює в Україні, сказав: Незрозуміють, бо у українців, на рівні якоїсь радянської ментальності, напрочут атрофована здатність дивитись в майбутнє. Вони живуть або сучасним, або минулим, але ніколи не прораховують дії наперед. Тож десь в Європі, такий курс у вас би вийшов, але в Україні, вас навіть суспільство не підтримає". Тоді я на нього образився, бо він казав не тільки про наш Уряд, але і про народ. Але ось вже навчається другий набір, і я вимушений з ним погодитись. Бо втомився відповідати і громадським діячам і журналістам на питання, яке західні дипломати навіть не задають, бо для них ці речі очевидні, а для українців досі незрозумілі: Навіщо займатись військовою підготовкою АТОшників, які залишились вдома?