Чи є санкції накладені на Росію ефективними, це дискурсивне питання. Адже, з одного боку, Москва потерпає від спаду економіки і соціальні стандарти життя пересічних росіян весь час знижуються.

Але з іншого, необхідно враховувати, що за путінського режиму на життєвий рівень політичних еліт, верхівки ФСБ, ГРУ та наближених до Путіна представників великого бізнесу санкції впливають, поки що, явно недостатньо.

То що ж потрібно робити для того, аби санкції відчули й ті, хто перебуває в вищих ешелонах влади Росії?

Адже поки найближче путінське оточення не відчує, що воно почало істотно втрачати від продовження цих санкцій, вони вважатимуть все те, що робить їхній лідер правильним.

Путін відчуває себе недоторканим, тому що він і його команда мають відчутний «запас міцності» від присвоєння на свою користь дивідендів від продажу енергетичних багатств Російської Федерації.

Тому їм здається, що ніякі санкції вплинути на них не зможуть взагалі.

Це електорат буде страждати від знищення і закопування в землю фруктів, молочних і ковбасних виробів з Європейського Союзу, України чи Туреччини.

Путін намагається не звертати уваги на якісь там санкції, котрими його вже лякають третій рік. Яких явно недостатньо для того, щоб його режим почав відчутно хитатися.

Поки що від санкцій відчутно потерпають міжнародна торгівля і банківський сектор, проте для Кремля це не так важливо, тому що рубль давно вже став неконвертованим, як платіжний засіб. А друкуванням власної валюти підняти економіку вкрай важко.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що Китай не дуже переймається російськими контрактами на газ та не збирається виділяти авансові платежі для фінансування нового російського газопроводу «Сила Сибири».

Щороку в Росії стає менше друзів, оскільки її політичний курс спрямований на ізоляцію від зовнішнього світу, про яку ще зовсім недавно мова взагалі не йшла.

Керівництво Російської Федерації намагається створити економіку внутрішнього циклу, котра буде управлятися в ручному режимі.
Тому на вище керівництво Росії - Кремль, Державну Думу санкції Європейського Союзу і Сполучених Штатів можуть подіяти тільки тоді, коли їхня дія стосуватиметься їх безпосередньо.

Путін дуже сподівається на те, що економічний примус Російської Федерації до миру не спрацює. А значні поклади корисних копалин, газу і нафти всерівно утримуватимуть його режим «на плаву».

Схоже на те, що у Москві вважають, що навіть продаючи запаси своїх надр не на багато вище за собівартість, вони всерівно вийдуть на параметри економічної самодостатності і будуть спроможними зберегти базові показники індустріальності.

Та якщо не розглядати ситуацію через дверну шпарину російських претензій, то будь-які санкції є ефективними, коли вони діють, як шоковий засіб у короткостроковій перспективі.

Коли ж вони будуть діяти стосовно Росії без змін, навіть протягом досить тривалого часу, то стануть неефективними, бо Путін до них зможе пристосуватися.

Крім того, Кремль витрачає велетенські зусилля на міжнародній арені для того, щоб домогтися зняття, або хоча б послаблення санкцій.

Тож чи не варто спробувати застосувати проти Москви на цьому напрямку модерний метод?

Нова стратегія «гібридних санкцій» може полягати у тому, щоб вводити санкції на півроку, а потім їх відміняти на один, два чи три місяці.

А оскільки Путін прогнозовано щоразу даватиме достатньо приводів для введення нових санкцій, чергову причину для цього знайти буде не важко. І так по колу.

При такому «гібридному» режимі санкцій економіка Російської Федерації пристосуватися до санкцій не зможе ніколи. У неї відбуватиметься перманентна «ломка», як у наркомана.

Путінський режим, навіть застосовуючи усі доступні йому тоталітарні методи, не буде здатен увійти в полосу самодостатності Росії та застабілізувати економіку на більш-менш постійному рівні.

Таким чином, застосування цього методу, допоможе розхитати «імунну систему» режиму путінізму. Оскільки «гібридній війні» Москви проти України та Заходу найкраще протиставити «гібридні санкції».