Продовжую порівнювати колишні прибалтійські республіки ))

Ну і нарешті ЛИТВА. В Литві на вулицях я не почула жодного слова російською. Вивіски, оголошення, меню - все литовською без російського дублювання. Точніше, дублювання якщо є - то англійське (дрібним рядком після державної).

Російською володіє багато людей, але між собою російською або не спілкуються, або дуже мало. Принаймні при нас за цілий день звідусюди лунала тільки литовська. Екскурсії по змісту збалансовані. В рівній мірі висвітлюються різні історичні впливи. У Вільнюсі я вперше почула вислів «царська окупація». Вислів «радянська окупація» вживають і в Латвії , і в Естонії. Почула в Литві і про царську.

Логічно, що вони відрізняються від інших. Адже Литва мала колись своє литовське князівство, до якого і ми належали. Все ж таки історична пам'ять має велике значення. У литовців інше самоусвідомлення своєї національної гідності. Я б сказала, глибше. Латвійці і литовців не обійшли кпинами. Підсміюються, що російські туристи, які бувають у Литві, а потім у Латвії, жаліються латишам, що їм у Литві було незатишно. Думаю, це все через мову.

В Латвії російської більше, ніж в Литві - росіянам можна не паритися. У Литві російської найменше. Була здивована ще більше, ніж у Латвії. Все написане державною. Все і кругом (жодних дублювань російською). Нарешті! В одному місці побачила кафешку, де меню надворі на дошці було написане не литовською. Англійською ))

Питаю в російськомовного гіда у Вільнюсі:

- А чому немає надписів російською?

Російськомовний гід дивується:

- А з якого дива тут бути російським надписам? У нас у Вільнюсі велика польська община. Я - полячка, - і тут же переходить на польську мову. - Ще у нас є євреї, інші національності. Чим російська краща за інші. У нас усе литовською, бо це державна мова, і англійською, бо це міжнародна.

- А в школі як?

- У школі вчаться 12 років. Є школи національних меншин, де половина предметів державною, а половина - мовою меншини. Але з 9 класу всі предмети, незалежно від школи, викладаються державною. Аякже, всім треба знати державну мову. (в Україні не так. Якщо це російська школа, то там російська до кінця).

- А для чого її знати?

- Ну як це? - дивується російськомовна-полячка-гід і переходить на литовську. - Щоб працювати. Як Ви на роботу підете без мови?

- Ну, спілкуватися ж можна і без литовської, - припускаю я. - Як от ми зараз, Я з Вами - російською, мої діти - англійською.

- Спілкуватися між собою можна якою хочеш, а документація? Вона вся державною. (Для порівняння в Україні центральний офіс «Укртелекому» приймає звіти російською і завертає українську, щоб по-людськи написали).

- Ну я ж можу влаштуватися в Литві на роботу?

- Можете.

- Але ж я приїжджа. Я ж можу НЕ володіти литовською мовою.

- Як це? - ніяк не второпає російськомовна полячка-гід, громадянка Литви. - Ви будете жити в нас, ходити в нас на роботу і не знатимете нашої мови? Ви що, не поважаєте нашу країну?

Без коментарів.