Згідно із статистикою, лише дозволів на роботу сусідня з Україною Польща торік видала понад 800 тисяч. Ще 300 тисяч - Італія. Минулого року на навчання до польських університетів виїхало близько 60 тисяч потенційних українських студентів. 25 тисяч молодих українців здобувають освіту у Німеччині... А працівники РАЦСів зізнаються: якщо до 2010 року реєстрували до десятка шлюбів з іноземцями на рік, то нині ця цифра перевалила за кілька сотень. Власне, про шлюб із іноземним громадянином, як один із легальних шляхів еміграції українок, ми і поговоримо.

Знову ж таки, згідно із статистичними даними, українки найчастіше полонять серця іноземців з Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Греції, США, Канади, Ізраїлю, Бельгії, Великої Британії, Китаю, Ірландії та Австралії. Не гребують красуні-українки і шлюбами із вихідцями з Сирії, Іраку та Йорданії - вони мають високі шанси на легалізацію в Європі.

Найчастіше українки знайомляться із потенційними іноземними нареченими через соціальні мережі, навчаючись чи працюючи за кордоном. Якщо ви роздумуєте над цим питанням та схильєтеся до варіанту соцмереж, пам'ятайте, що у 99,99% "бомбитимуть" вас повідомленнями турки, і то ті турки, основна мета яких аж ніяк не заміжжя з прекрасною українкою.

У цьому випадку, щоб знайти свій "діамант", доведеться не один "будяк" відфільтрувати та додати до чорного списку. Ще одна умова вдалого знайомства у соціальних мережах - хороше знання хоча б англійської мови. Все-таки, якщо ваш єдиний козир гугл прекладач, будьте готовими до того, що омріяний "діамант", скажімо з Великої Британії чи США, сам додасть вас у чорний список, щоб не гвалтувати своє ніжне око усілякими там "знайомити бути хочу".

Водночас, навіть, якщо ваша англійська на рівні "Май нейм іс Марічка, енд ай ем твенті ту" - не привід плакати у подушку. Існує багато тематичних соціальних спільнот, головне завдання яких - спілкування із носієм мови для покращення власного рівня цієї мови. От під таким приводом і можна знайомитися з усілякими Майклами, Бенами, Семами,...

"Живі" знайомства, звичайно, підкидає саме життя. Одна наша знайома працювала копірайтеркою у невеличкій фірмі одного із містечок Західної України. Тітка цієї знайомої мешкала в Ізраїлі. Щороку дівчина відвідувала свою родичку на святій землі. Під час одного із таких візитів, познайомилася із сином найкращої подруги тітки (як потім обидвоє довідалися, "раптова" зустріч була ретельно спланована давніми приятельками). Молоді люди якийсь час спілкувалися в мережі, потім почали їздити один до одного в гості. А завершилося усе весіллям. Нині знайома мешкає в Тель-Авіві, час від часу веде свій блог у Фейсбуці та активно вчить іврит.

Ще одна наша спільна знайома їздила на сезонні роботи до Фінляндії - збирати ягоди. Там дівчина познайомилася із молодим чоловіком із Бразилії, що теж гнув спину на ягодах. Після завершення сезонних робіт, молоді люди не перестали спілкуватися... Через рік після знайомства, хлопець запропонував вийти за нього та переїхати до Бразилії. Обдумавши всі за та проти, дівчина покинула роботу офіс-менеджером із заробітньої платнею у розмірі 3,5 тисяч гривень, пообіцяла мамі-татові щодня спілкуватися по Скайпу та вирушила до далекої Бразилії. Подружжя разом три місяці.

Оля (ім'я з етичних міркувань змінене), знайшла роботу ресепшеоністкою в одному із готелей Арабських Еміратів. Перш ніж підписати контракт, дівчина яка відмінно знає англійську, прискіпливо вивчала документи із юристом. Лише після цього виїхала до країни золота та розкоші.

Пропрацювавши півроку, познайомилася із сирійцем, що працював у тому ж готелі у службі охорони. Ще через рік молоді люди одружилися. Обоє і далі живуть в Еміратах. Він працює у тому ж готелі, тільки на вищій посаді, а Оля - в одній із туристичних фірм. Пара відзаначає усі християнскі свята, вчить арабську та кар'єрно зростає. Про повернення до рідних країн і мови нема.

Випускниця бакалаврату одного із львівських вузів Іра (ім'я з етичних міркувань змінене), рік мешкала у Мюнхені за програмою "Опер" - працювала нянею в одній із німецьких родин. Дівчина дуже хотіла всупити до німецького вузу, тож активно штурмувала заклади під час вступної кампанії. Іспити вона, на жаль, провалила, та за час роботи нянею познайомилася із молодим стоматологом із Берліна. В Україні була лише кілька місяців - для оформлення усіх необхідних документів. Зараз Іра мешкає із своїм чоловком у столиці Німеччини, вдосконалює мову та готується до нової вступної кампанії.

Ми провели кілька десятків весіль, де нареченим був іноземець. Переважно, це були чоловіки із Австрії, Канади, Польщі, Німеччини та Італії. Здебільшого, українсько-іноземні весілля невеликі - розраховані на 60-80 людей. Водночас наречені-іноземці грошей на їх помпезне проведення не шкодують.