Невеличка ремарка дописувачам із високим IQ, яких обурює декомунізація і вкурвила радісна реакція українців на вчорашні рішення Верховної Ради.

1. Ні, ми не чекаємо, що перейменування і ліквідація пам'ятників тоталітарного режиму відкриє для українців ворота в рай, дасть кожному по нафтовій свердловині, мільярдному трасту і всі соціальні блага країн "золотого мільярда".

Я взагалі не чекаю жодних відчутних благ від цього, лише моральний спокій і часткове задоволення потягу до справедливості. Невже хтось узагалі чекає від декомунізації якихось суттєвих бонусів? Не знаю таких).

2. Ні, ніхто не збирається громити, нищити все, збудоване при Союзі – гіперболізація явища повалення пам'ятників Леніну – смішні.

3. Ніхто не вважає, що зміна табличок і знесення кількох тисяч пам'ятників одразу змінить ментальність нації, означатиме автоматичну ліквідацію совка в головах чи зробить нас європейцями з відповідними цінностями й стандартами життя. Ні, тут робота лише починається і нинішній етап декомунізації – лише перший, НАЙЛЕГШИЙ крок складного процесу. "Що є – те й бачиш" Канемана ніхто не відміняв, тому це так важливо – прибрати матеріальні й візуальні пам'ятки тоталітарного минулого.

Врешті-решт, декомунізація – це всього лиш частина із запланованих глобальних змін та реформ країни. Яка має іти в ногу з трансформацією армії, судів, правоохоронних органів, бюрократичного апарату, в ногу із тотальною боротьбою з корупцією, непотизмом, низьким рівнем правової свідомості суспільства та іншими явищами, що являють собою фундамент причин нашої бідності.

Просто люди, точніше команда УІНП та всі, хто їм допомагають, добре виконують свою роботу. Тому ця реформа рухається і є популярною. Те саме і з Нищуком. Той факт, що на інших напрямках іде відставання – проблема команд та їх кураторів, що тягнуть цей шмат роботи. Реакціонери і бюджетні вигодоотримувачі не бачать у декомунізації серйозної небезпеки, тому спротив реформі не такий серйозний, як, наприклад, судовій (її успіх – це не зміщення приорітетів суспільства, як вам здається, а просто збіг сприятливих умов і наявність команди з "очима, які палають").

Але аж ніяк не причина тупить і думати, що от ви, такі примітивні пролетарі, лише зловтішаєтеся перейменуванням міст і взагалі не думаєтепро економіку, ринок, "холодильник" і речі більш прагматичні для зміни середовища.

Нині руками УІНП ми просто підчищаємо хвости, робимо речі, які необхідно було зробити ще на зорі незалежності. Тут немає зловтіхи чи ненависті, просто глибоке моральне вдоволення, тож заспокойтесь і досить придумувати всяку хрінь