Повернення Савченко є однією з небагатьох подій, що отримала своє висвітлення у провідних закордонний ЗМІ. Вона єдина українська полонена про яку вийшла в світ найбільша кількість публікацій, починаючи від героїчних розповідей до зневажливих історій.

Але не зважаючи на «легендартізацію» на сьогодні ми маємо більше питань ніж відповідей. Надія залишається людиною-загадкою для більшості співвітчизників: чи впишеться вона в український політикум, які подальші кроки вона зробить, чи вдасться їй розібратися в багатошаровій структурі «підкилимних ігор» української політики та впливати на політичні процеси країни.

Ґрунтуючись на аналізі коментарів що заполонили соціальні мережі суспільну думку можна умовно розділилася на 2 табори:

На тих, хто очікує значного впливу Савченко на політичне життя країни за принципом «Надя прийде - порядок наведе»; та тих, хто вважає, що з Савченко приречена на роль «весільного генерала» певних політичні сил.

Але не слід забувати, що занадто великі сподівання завжди несуть великі ризики розчарування. Тому не варто ідеалізувати Н.С., але й не варто підтримувати позицію протилежного табору.

Дійсно постать Н.С. повна протиріч: з одного боку вона не звикла до політичних ігор, та побудови словесних химер, але з іншого боку вона готова до ролі народного депутата. З одного боку вона має сильне бажання впливати на процеси розвитку країни, з іншого не знає як це зробити. З одного боку вона зневажає політиків, але з іншого - без їх підтримки їй важко буде щось робити, оскільки у наших реаліях «один в полі не воїн». З одного боку вона дякує людям за звільнення, з іншого всі ці два роки жвавий інтерес до її постаті підтримувався завдяки впливовим гравцям політичної сцени, і при всій своїй нелюбові до політиків, Надія це розуміє і готова до певної кооперації. З одного боку вона рішуча, тверда не схильна до компромісів жінка, якою важко керувати, але з іншого вона військова, яка звикла до певних правил, норм поведінки та дотримання уставу, іншими словами вона здатна вписуватися у загальну систему правил та підлаштовуватись до неї.

Але на сьогодні вона ще в стані психологічного стресу і несе відбиток років перебування у російському полоні-суді. Їй потрібен певний час для реабілітації та для усвідомлення нової соціальної ролі, яку вона має відігравати в українському суспільстві. Зараз одним з болючих питань для неї є доля українських полонених. Вона має велике бажання бути залученою у процес їх звільнення, бо вона як ніхто як інший розуміє що означає кожен день проведений у полоні.

Біля Савченко вже скупчилися «страждущі» ухопити шматочок світла для свого політичного рейтингу, і в найближчому майбутньому відбуватиметься найсправжнісінький «head hunting» за Н.С. І на цьому тлі виникає питання: Кому ж з політичних груп вдасться втиснути особистість Н.С. у свою систему і наскільки впливовішою буде її постать у Верховній Раді.