Кожен раз, коли справа доходить до обговорення чергового раунду пролонгації західних санкцій проти Росії, остання пропонує свого роду подвійну політику. З одного боку, росіяни говорять про мирне врегулювання і необхідність виконання Мінських угод (в їхній інтерпретації), з іншого - нарощують бойову активність, підштовхуючи Україну погодитися на їхні умови, щоб не зазнавати постійних втрат. Свого роду політика «доброго і поганого поліцейського» у виконанні РФ: терористи в Донбасі є ніби «поганими копами» для України, а Путін - «хороший», адже він намагається розв'язати конфлікт. про це у своєму блозі  на сайті "Новое время" пише  політолог Сергій Таран. 

Рішення про продовження чи непродовження санкцій проти Росії, безумовно, ухвалює не Україна, проте її позиція в цьому питанні дуже важлива. Припустімо, що завтра ми оголосимо, що готові провести вибори й почати безпосередньо контактувати зі сходом. Для Заходу це означає певний прогрес. Відповідно, потрібно «нагороджувати» Росію за те, що вона вплинула на зниження ескалації конфлікту. Як? Шляхом послаблення або зняття санкцій.

Подвійна гра Росії не зміниться доти, доки ми не почнемо використовувати періоди відносного затишшя для переоснащення власної армії. Це єдина можлива гарантія безпеки в Донбасі. Поки не буде нормального рубежу оборони з нормальною, боєздатною армією, яка готова завдати непоправного удару ворогові, конфлікт нікуди не зникне. Сподівання на те, що переговори, домовленості або участь міжнародних спостерігачів можуть розв'язати конфлікт, ілюзорні.

У Росії немає інших інструментів зовнішньої політики, крім розпалювання конфліктів. Для неї війна - це інструмент впливу. Поки буде зберігатися така зовнішня політика північного сусіда, залишається небезпека загострення конфлікту. У цій ситуації можна покладатися виключно на вдосконалення власної армії та перспективу членства в НАТО. Це ті дві речі, які можуть стримати агресію Росії. Все інше - ілюзії.