Українська православна церква – хвора, наcичена шпигунами. У Московському патріархаті в усі часи були проросійські настрої, але були й україноментальна паства та клір. У цьому переконана релігійна журналістка Лана Самохвалова і про це говорила в інтерв'ю виданню Gazeta.ua.

Як вам удається бути парафіянкою Московського патріархату й водночас виступати за його "демонтаж"?

- У моїй парафії відвертої пропаганди не було. Аж доки не почався Майдан. Першим потрясінням стали проповіді протоієрея Андрія Ткачова. Проклинав паству своєї церкви (називав майданівців біснуватими, насилав хвороби, після революції виїхав до Московської області. - ред). Я від жодного ієрарха не дочекалася підтримки проукраїнських прихожан. Вони вичікували. Далі - війна й державні зради. Нарахувала близько 15 зрадників у рясах. Дехто емігрував, на когось СБУ порушила справи. Я почала писати листи до митрополії, вимагала церковних розслідувань. До цього підштовхували друзі - віруючі Московського патріархату, які в потрібний час робили на Грушевського "коктейлі Молотова". Хотіли бачити публічний осуд і заборону служити. Церковні начальники на звернення не відповіли.

У спільноті прихильників майбутньої Української помісної православної церкви ми бачили два шляхи. Перший - створити ще одну юрисдикцію Константинопольської патріархії, куди перейде клір і паства УПЦ МП. Другий - паства та священство обох юрисдикцій - Московського та Київського патріархатів - просить Константинополь визнати канонічність КП, на базі якого формується єдина церква. Другий варіант здався нам прийнятнішим.

Московський патріархат налаштовує паству проти цього, бо з визнанням Київського вони втрачають чи не єдину конкурентну перевагу. В Російській православній церкві є відділи для контролю цього процесу. Казали, з російського посольства майже щотижня ходить чоловік у Києво-Печерську лавру з рознарядками.

Як протидіють об'єднанню?

- Як на початку незалежності з'являлися греко-католицькі церкви на Галичині? Через Верховну Раду провели закон про почергове служіння у храмах. Край за кілька місяців став греко-католицький. Отже, і був таким. Так хочуть зробити із православ'ям - аби в селі спершу служив "московський" священик, а потім "київський". Але достойники з Лаври кажуть: "Нізащо! Київський патріархат оскверняє престол!"

За попереднього предстоятеля (Володимир Сабодан помер 5 липня 2014 року. - ГПУ) ­церква йшла на зближення. А тепер продукує тези: Київський патріархат - "раскольніки", Московський - переслідувані, війна на Донбасі - громадянська. Теперішній предстоятель церкви блаженнійший Онуфрій і керуючий її справами митрополит Антоній ведуть церкву на айсберг. За способом мислення нагадують політбюро.

Для Росії наявність Московської патріархії - це збереження впливу в Україні. Думаю, платить потрібним людям. Знаю єпископів УПЦ МП, які працювали на автокефалію (статус помісної церкви, що не є ні ієрархічно, ні адміністративно частиною іншої. Натомість УПЦ МП є автономною частиною Російської православної церкви. - ред), а за два роки стали за "русский мир".

Тим часом парафії перепідпорядковуються Київському патріархату.

- Предстоятель КП Філарет казав про 70 таких парафій за півтора року. Всі перейдуть за два століття, якщо будуть по 50 на рік. Якщо ж Київський патріархат визнають, процес прискориться.

Неканонічність Києва - головне, чим Московський патріархат тримає людей?

- Різним залякують. Священик каже: "Купите книжечку про старца". Того старця ніхто не знає, але він повчає: єдність з Росією - умова збереження людства. Є й відомі, як Зосим - духівник Януковича. Цікаво, як він окормляв (духовно піклувався. - ред.) Віктора Федоровича, в якого були щонайменше дві жінки та безкінечні золоті батони.

В одному великому соборі на Житомирщині людям дають цілувати хреста зі словами "В Европе нет спасения". Зомбування настільки далеко зайшло, що потрібна робота спецслужб.

Почати слід із єпископів, які потопають у розкошах і блуді. Їхній страх перед Європою - це страх втратити свої ­"мерседеси". Із ними варто говорити так: "Владико, ось вам шматок ­бізнесу. Залиште українську церкву".

Частина простого священства боїться скорочення після об'єднання.

Як боротися з цим?

- Має бути активна робота Київського патріархату в регіонах. Ієрархам слід знати імена всіх священиків МП автокефального напрямку. На свята, скажімо, посилати їм Євангелія у шкіряних обкладинках із благословенням патріарха Філарета, з охотою зустрітися.

Як може допомогти ­держава?

- Жодна автокефалія не здобувалася без неї. Потрібні всі важелі - дипломатія, інформаційна кампанія, кошти. Коли ми створили групу "За єдину помісну церкву", то митрополія з її мільйонерами Вадимом Новинським (російський олігарх, народний депутат Верховної Ради України. - ред.), Віктором Вишневецьким (власник вугільної компанії в Макіївці на Донеччині, засновник Спілки православних журналістів. - ред.) одразу створили брошурки й сайти на противагу. Пишуть, що в Україні вже є помісна церква - Московський патріархат.

А в нас це - поодинокі ініціативи. Зараз вийшла брошурка "Як легально перейти в Київський патріархат". Гроші на неї дали воїни АТО, які мають ­бізнес.

Треба створити неурядову установу. Поставити чіткі завдання, визначити цілі й терміни. Хотіла б, щоб єднання і творення української церкви відбулося без потрясінь. Щоб прийшло нове керівництво церкви і це рішення прийняли єпископи. Це буде краще, ніж коли патріоти гнатимуть цю публіку в Росію, що цілком імовірно.

До якого сценарію ми ­ближчі?

- Повільне від'єднання від Москви. Триватиме ­10-20 років.

Чи відчуває Московський ­патріархат загрозу?

- Ієрархи почуваються, ніби під захистом російського спецназу. Впевнені - якщо хтось на Лавру протягне руку, то Путін захистить.

Можливо, добре знають ­ситуацію.

- УПЦ МП виявилася набагато слабшою, ніж очікувала Москва. Остання може несподівано запропонувати Україні "відчіпну" автокефалію, залишивши собі всі монастирі. Цього допустити не можна. Якщо Російська православна церква володітиме тут лаврами, ті залишаться лабораторіями "русскости". Так, у київському Іонівському монастирі зараз намісник і половина братії сповідують "русский мир".

2008 року Петро Порошенко дарував цьому монастирю автобуси "Богдан". Яка зараз його позиція в релігійному питанні?

- Його там уже два роки не бачили. Свічник мені каже: "У него времени нет в церковь ходить". А я думаю, Петро Олексійович пережив перелом. Він не раз закликав робити Єдину помісну церкву. Думаю, щиро.

В останні роки в Запорізькій, Миколаївській областях постали громади греко-­католиків.

- Історично це землі православні, але греко-католики виграють конкуренцію. Чого варті ще з початку 1990-х прийоми дітей зі сходу на Різдво. Всі три Майдани стояли на плечах галичан. Однак ця церква не стане рідною на східних теренах.

Нині у громадськості завдання номер один - "демонтаж" Московської патріархії. Бо це - явний ворог українського. ­Друге - об'єднання православних в одну церкву. Третє - її реформа. Менше приписів - більше любові. Освіти більше. Зараз тільки де-не-де служать українською. Піст без фанатизму. ­Лавки в храмах поставити нарешті. Деколи така вже аскеза у православних, але й гординя при цьому.

Лана Самохвалова народилася у Болграді на Одещині 1972 року. Закінчила факультет журналістики Львівського державного університету. Працювала в греко-католицьких засобах масової інформації - часописі "Вірую", Агентстві релігійної інформації, на радіо "Воскресіння".

До Києва перебралася 1997 року. Була журналістом видань "Всеукраинские ведомости", "Контракты", "Власть и политика", зараз працює в агентстві "Укрінформ".

Охрестилася 1990-го. Парафіянка УПЦ Московського патріархату. В мережі "Фейсбук" веде спільноту "За єдину помісну церкву", що має 2,5 тис. підписників.

Живе у Києві з батьками та 12-річним сином Іваном. Вдова. Чоловік загинув у автокатастрофі 2006 року.