Якщо раніше в мене ще існували сумніви щодо того, хто ж блокує це життєво необхідне рішення парламенту про згоду на трасплантацію органів, то після цього сюжету їх не лишилося.

Тож, друзі, якщо у вас/ваших дітей/ близьких раптом відмовлять серце, нирки, печінка, шлунок тощо, то держава в особі народного депутата, голови комітету охорони здоров'я Ольги Богомолець скаже вам : "Помри".

Пересадити орган від нерідного неживого донора в Україні вам не зможуть. Це забороняє закон. Така пересадка в сусідній Білорусі, де закон дозволяє, стартує від 60 тисяч доларів.

Наша Ирина Заславец зробила дуже важливий сюжет, в якому збіглося все, де видно, хто є хто, він демонструє, через кого не змінюється рядок в законі, і не мають шансів на порятунок такі як Ваня Коврига, Юля Сокольцова, Максим Стасів (який нині в Індії в очікуванні грошей від МОЗу) та багато-багато інших.

А саме 5 тисяч щороку. Це +/-статистика смертності АТО, ДТП, це населення якогось Яремче, фактично МІСТО змітається з лиця землі, тому що цим п'яти тисячам Ольга Богомолець каже: "помри, суспільство неготове, в нас ато, всіх поріжуть на органи, продадуть їх за дорого"!!!

Знаєте, звідки витікає ця абсолютно дрімуча середньовічна позиція з нульовим розумінням того, що НЕМОЖЛИВИЙ весь цей брєд сивої кобили? З основ концепції Руської православної церкви!!! Так,так, це все вони – духовниє скрєпи!!! Здається, що варіант законопроекту, який авторка Богомолець протягнула у першому читанні просто списаний з цієї концепції.

Він нічого не змінює, не передбачає фінансування, а лише формує при місцевих управліннях охорони здоров'я псевдореєстри тих, хто хоче лишити органи після смерті. Бо без потужної популяризації, дорогої соціальної реклами, медійної підтримки шанси пересадок для 5 тисяч будуть одиничні!!! Вєрной дарогой ідьотє, таваріщі!

Кажуть, фейсбук робить революції. Це революція, про яку я мрію найбільше, революція свідомості українців - усвідомлення того, що наші органи після смерті потрібні живим тут, а не там у землі.

Мені дуже хочеться, щоб Ваня Коврига, з яким ми прожили весь минулий рік, який дуже хотів жити, помер недарма. І щоб всім депутатам, хто був на тому комітеті охорони здоров'я ВР, де чули тоді його звернення, чули і плакали, аукнулися їхні ж сльози, коли вони протягуватимуть 2386а -1 в другому читанні, бо він нічого не змінює!