Вибачайте за багато тексту, та дуже хотілося розкласти все по поличках, особливо в цій темі, яка мені дуже болить...

Чи пам'ятає хтось регіонала Петра Мельника? Мабуть, більшість згадає його вже в інвалідному візку під час інсценування страшних хвороб, як його судили, можливо, хтось пригадає, що він був тим самим ректором, який у 2004 примушував студентів голосувати за Януковича.

Та для мене ця людина завжди буде особливим уособленням українського цинізму. Саме під час сутичок з ним і його людьми, під час боротьби проти нього і Ко я усвідомила, що той, хто говорить українською, необов'язково патріот, хто входить до партії, що декларує патріотичні гасла, необов'язково ці гасла підтримує. Так, для всіх це, мабуть, вже є очевидним, проте тоді я була молодою і зеленою, й усі ці страшні розчарування були для мене новим досвідом. Моя перша "сутичка" з міліцією відбулась в Ірпені, саме з подачі цього регіонала, тоді на нас натравили кримінальний розшук, і для мене, тоді ще неповнолітньої, було зовсім незрозуміло, чому якісь люди без форми знімають нас просто з електрички і пакують у "бобік", тим більш болючим для мене є цей спогад, бо координатором тїєї поїздки в Ірпінь був нині вже покійний герой Небесної сотні Богдан Сольчаник.

Можливо, хтось із вас пам'ятає також вибори мера Обухова, де "Партія регіонів" намагалась сфальсифікувати вибори на користь свого кандидата, там також рулив Мельник, і єдиним депутатом, хто приїхав на місце подій і вступився за чесні вибори, була нардепка(тоді від НУНС) Ірина Геращенко. З того часу в мене в голові відклалось дуже позитивне ставлення до неї, адже громадські активісти тоді стукали в усі двері, але ніхто з депутатів крім неї не відгукнувся. Саме тоді Мельник намагався силою витягти Ірину Геращенко з виборчої дільниці, пізніше це відео бачила вся країна.

Потім Верхована Рада прийняла закон "Про засади державної мовної політики", найбільш нищивний для української мови закон, після цього "Відсіч" розпочала кампанію "Помста за розкол країни" метою якої було не допустити до Верховної Ради якомога більше тих, хто голосував за той закон, ми поширили більше мільйона листівок і не допустили до Ради п'ятьох мажоритарників, в тому числі й Мельника.

До чого я все це пишу? До того, що коли я побачила серед авторів "альтернативного" олігархічного закону про квоти на українську пісню в радіоефірі Ірину Геращенко, я зрозуміла, що, виявляється, я знала не все погане про політиків, виявляється, я ще не була на самому дні, що не бачила найтемніших закутків нашого політикуму, адже в цей день Ірина Геращенко перетворилась для мене в Петра Мельника. І перша, і другий – нищать українську мову, а нищення української мови сьогодні означає нищення України. Так, багато хто переконував мене, що вона не розібралась, не зрозуміла, що олігархічні лобісти їй підсунули закон, який вона переглянула по діагоналі... але скажіть, яка різниця, що керувало нею, якщо в підсумку вона допомогла розкрутити пінчуківський законопроект, що цілковито нівелює ідею квот? Вона не дурна жінка і бачила, який спротив викликає її законопроект, і якби хотіла, могла б розібратись, але вона не зробила цього і продовжує лобіювати не інтереси українського народу чи україномовних артистів, а інтереси жменьки радійників, які зубами вчепились за російський дешевий шлак. Продовжуйте так і далі і колись самі почнете виштовхувати з виборчих дільниць опонентів, бо Мельник, мабуть, також не одразу спаскудився.