Бачу, що тема геїв показує, що в Україні суспільству ще рости і рости, для того, щоб усім було добре. Я себе завжди вважала прогресивною людиною. Я пам'ятаю, як у дитинстві дивилась фільм з Любов'ю Орловою у головній ролі. Здається, фільм називається "Цирк". Там йдеться про американку, яка народила сина від негра. Мораль фільму зводилась до того, що усі діти: "у клітинку", "у горошок", чорні, білі мають право на щасливе життя. Я думала, що я не є расисткою. Але коли я через багато років у Іспанії побачила сімейні пари: біла і чорний, чорна та білий, то я навіть соромилась на них дивитись. Але оточуючі реагували на це абсолютно спокійно, вірніше ніяк не реагували і не бачили у цьому нічого дивного. І тоді я зрозуміла, що я зовсім не прогресивна людина і далеко не європейка. Проживши у Іспанії багато років, я навчилась бути більш толерантною, і коли я читаю не те що коментарі, а навіть статті у деяких українських газетах, мені стає соромно за деяких наших журналістів.

Якщо оглянутись в минуле людства, то ми побачимо, що багато речей протягом віків змінювалися. Зміни іноді відбувалися тяжко, за зміни людство платило дорогу ціну. Джордано Бруно спалили, бо він пішов проти прийнятого церквою порядку. Інквізиція спалювала відьом, а через кілька віків Папа Іван Павло ІІ вибачився за це. Неграм ще якихось 60 років назад не дозволялось сидіти у автобусі, якщо поряд стояла біла людина, а тепер Америка має чорношкірого президента. Жінки у тих самих США ще кілька десятків років назад не мали права голосу, а тепер це собі важко уявити. У США ще зовсім нещодавно визнання себе геєм коштувало кар'єри військовим. У 80-ті роки захворіти на СНІД означало повну соціальну ізоляцію.

Але світ змінюється. Пригадую, коли я була студенткою, у нас був прекрасний викладач літератури народів СРСР. Як чудово він читав напам'ять в оригіналі вірші Нізамі, як він нас зачаровував дивним східним світом. Він дійсно був моїм найулюбленішим викладачем. І він був гей. Якимось чином до нас, до студентів, дійшли чутки про суд над геями у місті у тому числі над нашим викладачем. Але ніхто нічого достеменно не знав. І той факт, що викладач був геєм, ніяк не вплинув на те, що він був і залишився моїм улюбленим викладачем.

А тепер хочу звернутись, до тих коментаторів, які аргументують, що тепер не час парадів геїв, що йде війна, що бути геєм забороняє церква, релігія, що Майдан не для того стояв.

Війна йде і за те, щоб українці почували себе людьми у своїй державі. І геї теж мають бути людьми того ж ґатунку, як і інші. І геї теж воюють на війні. І війна це саме той час, коли треба боротися за зміни. Найкращий час. І Майдан теж стояв за людську гідність і за геїв теж, бо вони частина нашого суспільства. Причому слабка частина, яка потребує нашого захисту і підтримки.

Щодо церкви, то по-перше, як я вже написала вище, церква теж допускає помилки і потім їх виправляє, просить пробачення. По-друге, саме у церкві гомосексуалізм був дуже розповсюджений і час від часу така інформація з'являється. Так що церква у цьому питанні не авторитет.

І нарешті, думаю, що кожен гомосексуаліст, коли починає усвідомлювати у підлітковому віці свою відмінність від однолітків, він переживає страшенну драму і йому доводиться приховувати від людей свої переживання. Суспільство виганяє таких осіб зі свого середовища або примушує їх пристосовуватись до оточення, бо інакше їх задзьобають.

Невже ми не повинні допомогти таким особливим людям? Адже гомосексуалістом може народитись ваш син, ваша донечка. Невже вони не мають права на щастя? Невже ви їх позбавите своєї любові через те, що вони гомосексуалісти? Невже ви змиритесь із тим, що їх будуть цькувати? Невже це буде справедливо, що такі люди приречені все життя не бути самими собою? Якщо природа їх створила, то для них теж має бути місце на землі. Вони наші брати і сестри. Саме тому паради гомосексуалістів потрібні, щоб вони знали, що їх не закидають каміннями, що їх не обізвуть, що їх будуть цінувати за їх таланти, здобутки, доброту, за їх досягнення, а не за те, кого вони кохають. Такі паради допоможуть я учасникам і глядачам звикнути одним до одних і навчитись спільно жити і будувати цивілізовану державу.

І ще хочу сказати, що ті, хто дуже критикує США або Європу за одностатеві шлюби, за гей-паради, найчастіше або вже живуть у західному світі або дуже хочуть туди попасти і чомусь у цьому випадку гей-паради ні критикам, ні їхнім дітям зовсім не заважають.

Чайковський також був геєм, але хіба від того його музика звучить менш чарівно?