2 червня український парламент ухвалив закони про зміну системи судоустрою в державі. Серед основних змін - ліквідація Вищого господарського, Вищого адміністративного та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, а на їхній базі планується створити новий Верховний суд України, в якому ці суди виступатимуть як структурні підрозділи.

Судді у всіх судах відтепер призначатимуться безстроково та на умовах конкурсного добору, а віковий ценз для судді збільшується з 25 до 30 років. Тож Україна повертається до триланкової системи судочинства, в якій функцію касаційного розгляду виконуватиме Верховний суд України в оновленому складі.

Наразі важко сказати, чи впорається «новий» Верховний суд України із таким завданням, адже передбачається, що кількість його суддів буде скорочено удвічі. Згадую з власного досвіду, що касаційний розгляд скарг Вищими судами здійснювався набагато швидше порівняно з Верховним судом, який уже виконував цю функцію до попередньої реформи 2010 року. Проте керівництву Верховного суду оптимізму не бракує, висловлюють глибоке переконання, що об'єднання всіх вищих судів під одним дахом Верховного суду підвищить якість правосуддя та сприятиме сталості й передбачуваності судових рішень.

Отже, у нового Верховного суду України з'явилися всі правові передумови очолити якісно нову систему правосуддя. Водночас Верховний суд із новими абсолютними повноваженнями в судовій системі ризикує попасти в зону залежності від президента, адже зусиллями саме його команди ВСУ повернув собі найбільші повноваження за всю історію незалежної України.

Цікавим нововведенням є також запровадження монополії адвокатів на представництво в українських судах. Передбачається, що до 2019 року лише адвокати, спочатку в судах касаційної інстанції, а потім і в решті судів, матимуть право захищати інтереси громадян та бізнесу.

Якщо говорити окремо про захист інтересів компаній у судах, то запропоновані зміни до Конституції винятків не роблять. Це значить, що навіть типові спори про стягнення заборгованості, податків, договірні спори зможуть вести в судах лише адвокати. Так держава робить спробу забезпечити якісний юридичний захист у судах, адже адвокати, за новими правилами, зобов'язані підтримувати кваліфікацію, обмежені правилами адвокатської етики, а витрати клієнта на адвокатську допомогу може бути покладено судом на сторону, що програла спір.

Запропонованими змінами передбачається також створення Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності - це цілком нові суди, яких раніше не знала правова система України. Вищий антикорупційний суд позиціонується як додатковий інструмент у боротьбі з корупцією та виконання взятих владою зобов'язань перед міжнародною спільнотою.

Мені особисто не відомі успішні приклади функціонування таких судів за кордоном. Проте Україна має свій тренд в антикорупційній боротьбі, тому якщо цей суд сприятиме подоланню корупції, то чому б його і не створити.

Вищий антикорупційний суд планують сформувати з нових незаангажованих людей на конкурсних засадах. Хто проводитиме конкурс, яка процедура обрання нових суддів - поки що невідомо, але вже є пропозиції про створення конкурсної комісії у складі представників Ради Європи, іноземних держав, а також делегатів від парламенту та президента.

Пропонується, щоб Вищий антикорупційний суд розглядав справи про корупційні правопорушення, які підслідні Національному антикорупційному бюро України, тобто справи щодо корупційних звинувачень на адресу самих суддів, прокурорів, народних депутатів, вищих посадових осіб органів виконавчої влади.

Прогресивним кроком є створення в Україні Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Цей суд створено для якісного судового захисту продуктів творчої інтелектуальної діяльності, серед яких знаки для товарів та послуг, комерційні найменування, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, авторські та суміжні права, інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Можна без перебільшення сказати, що цей суд - це суд майбутнього, і, попри критику скептиків, у перспективі він виправдає себе.

Сьогодні результати інтелектуальної власності стають вигідним товаром як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку, і попит на цей вид товару постійно зростає. Обсяги торгівлі в інтернеті збільшуються шаленими темпами. Інтерфейс веб-сайту, сервіси з продажів та замовлень, винаходи маркетологів - це ті інструменти, які сьогодні широко використовуються в бізнесі. Все це - нематеріальні активи підприємства, які можуть визнаватися об'єктами інтелектуальної власності та претендувати на ексклюзивність і юридичний захист.

У цивілізованому суспільстві такі продукти мають бути юридично захищеними, а спеціалізований суд сприятиме такому захисту. У Німеччині Федеральний патентний суд діє вже понад 50 років. У США працюють два спеціалізовані трибунали з розгляду спорів про товарні знаки та спорів про патенти.

Переконаний, що нові законодавчі зміни поліпшать стан справ у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Суди варто робити кращими - це всім вигідно. Якщо хтось судився щодо торгових знаків чи авторських прав, той знає, що такі спори швидше ніж за рік не вирішуються. Якщо говорити про справи щодо винаходів, наприклад тих, що стосуються ліків, то строки ще більші.

Правосуддя не може бути ефективним, якщо тривалість розгляду справи судом збільшує збитки. У мене було декілька показових судових справ, коли на основі фіктивних патентів митниця зупиняла товари на кордоні, а суд без судової експертизи не міг взяти на себе відповідальність такі товари відпустити. Справу ми виграли, суд переконали, але строки - занадто тривалі, адже для постачальника кожний день - на вагу золота.

Для роботи в новому суді має бути залучено штатних експертів, які у найкоротші строки надаватимуть суддям роз'яснення у сфері техніки, інформаційних технологій, медицини тощо. Так розгляд справ пришвидшиться. Наразі є реальна перспектива, що справи у галузі захисту прав інтелектуальної власності налагодяться, якщо Вищий суд з питань інтелектуальної власності запрацює. Очевидно, що питання ефективності, своєчасності правосуддя та інвестиційної привабливості держави - питання пов'язані.

Отже, судова реформа триває. Чи станеться справжнє перезавантаження, залежить, на думку автора, від двох чинників. Перший - добір суддів на основі чесного конкурсу. Суддями мають стати найкращі юристи, які є порядними та принциповими людьми. Другий - це політична воля першої особи держави прибрати тиск на суд. Якщо так, то перезавантаження судової влади можна вважати реальним.