І все-таки українцям є чим пишатися. Ми любимо вчитися! У цій справі ми можемо дати фору навіть багатьом цивілізованим економічно процвітаючим країнам. Хоча б тій самій Америці з її вірними сателітами: Британією, Канадою та іншими «великими сімками». Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише  Іван Компан.

Дивовижна жага знань пронизала всі шари та вікові групи нашого суспільства, яке ревно прагне до досконалості. Ми рішуче змінюємо шкільні підручники і програми, які, як виявилося, по-старому, несучасно, а подекуди зовсім непатріотично трактували закони Ньютона, навчали правильно розставляти нікому тепер уже непотрібні знаки пунктуації і вимагали від юнаків вміти підтягуватися на перекладині, бігати і кидати м'яч. Ми даємо дітям все більше часу, скоро вже дванадцять років, щоб навчитися грамотно писати, правильно рахувати і знаходити на карті Кот-Д'Івуар зі Свазілендом. Дійсно, хіба можна навчити чомусь за десять років, якщо тільки від трьох до п'яти йде на карантини, свята та канікули?! А хіба в змозі жалюгідні п'ять балів гідно оцінити знання підростаючого покоління? Тут без дванадцятибальної шкали точно не обійтися! Та й взагалі, чи можна навчити чогось вартісного у звичайній школі або технікумі?! Інша справа, якщо перейменувати їх в ліцей чи коледж.

А вища освіта? У якій країні є ще така кількість людей, які отримали відразу кілька різних освіт. Хіба може якийсь там німець або голландець похвалитися, що у нього є аж три абсолютно різних, непокірних одній меті та нічим не пов'язаних вищих освіти: наприклад, технічна, юридична та "масово-вигадна" від Поплавського?! Стикаючись з такою «освіченістю» мимоволі стискаєшся, опускаєш очі і відчуваєш якусь неповноцінність, згадуючи про свою, одну-єдину. Так, до того ж ще й старомодну: без блакитних океанів, звичайною мовою, не прикрашеною «фоллоу-апами», «фейками» та «дісрапшинами». Просто диву даєшся, як ці старі професори могли чітко формулювати свої думки, не знаючи такої кількості «розумних» англійських слів. Хіба вони могли навчити навіть азам сучасного «лідерства» зі своїм інтелігентськими штучками, старомодним вихованням і правильною промовою?

А яке завзяття до навчання на рівні нації? Особливо, до навчання на прикладах! Спочатку навчалися у Сінгапуру. Потім зметикували, де Сінгапур, а де ми, і заспокоїлися, так і не «посадивши трьох друзів», як рекомендував великий Лі Куан Ю А скільки захоплень викликали грузинські успіхи?! Потім, певно, на державному рівні зрозуміли, що приклад не дотягує з точки зору пропаганди. Грузинам війна не завадила розвиватися, а у нас, що не так, відразу Путін винен. Хотіли вчитися в Польщі, але щось теж не склалося. Пам'ятаєте, як ми сміялися над поляками, які торгують на українських базарах, в 90-х? А вони візьми, та й залиш нас з носом, в сенсі, в дупі. Так рвонули вперед, що не наздоженеш. Всій Європі показали, як можна розвивати економіку та глобальні кризи переживати.

Так що, Польща вже неактуальна - це все одно що першокласнику у випускника вчитися. Ще над білорусами поблажливо жартували, мовляв, Задзеркалля в них радянська влада - чистенько і бідненько. А поїдеш, подивишся, виявляється, не так вже все в цьому Задзеркаллі і жахливо. Середня зарплата вище за нашу буде, чистота і порядок чудові, посеред парків висотки не будують, мова та національна гордість теж поступово відроджуються. А якщо Бацька приватизацію вирішить оголосити та міжнародні компанії в країну пустить, так його ще й автором економічного дива оголосять. Історичною фігурою стане, рятівником нації: країну зберіг, олігархів не виплекав, Росію видоїв, активи,мало того, що не розбазарив, так ще й дорого продав. Елементи тиранії, звичайно, відчуваються, але в Сінгапурі демократією теж ніколи не пахло. То, може, треба брати приклад, хоча б, з Білорусі, поки не пізно?! А то сябрів в ЄС приймуть і безвізовий режим дадуть, а нам не буде в кого навчатися! Адже Білорусь - остання надія! Після її відходу в краще життя, залишиться вчитися тільки у республік Середньої Азії та Росії! «Аллаху акбар», дорогі українці!

То, може, вистачить три вищих отримувати? Може краще одну, але добру, а у вільний час спробувати чесно працювати? Тоді і приклад ні з кого брати не треба, може самі прикладом для північних сусідів та ДНРів з ЛНРами станемо. Приклад хорошого життя б'є сильніше, ніж гармати та гранатомети.