MENU

На юнацьких барикадах: Євген Коновалець – до 125-річчя народження

2420 0

Уже в гімназії Євген Коновалець звертав на себе увагу всіх, хто з ним зустрічався: і не успіхами у науці відрізнявся, а інтересом до суспільно-гродмадських справ, дружністю до своїх товаришів та неймовірною впертістю до намічених цілей.

Гімназійний учитель із математики пригадує, як Коновалець заступився за товариша, коли того через погані оцінки не пускали до наступного класу: "Це не ваша тільки справа! Я був припадково наочним свідком, як батько учня В., довідавшись про погану оцінку сина у вас, жорстоко збив його, як через те виникла важка сварка між батьком і матір'ю В., і як після сварки батько мого товариша пішов з горя до шинку пити. Якщо ви заставите В. повторювати клясу, то це може мати важкі наслідки не лиш для нього самого, але й для родинного життя його батьків. Ви маєте обов'язок вимагати від учня, щоб він знав матеріял, але не смієте спричиняти родинних трагедій. Тому я приготував мого товариша, він знає матеріял, і я вимагаю від вас, пане професоре, щоб ви перепитали його й дали йому змогу перейти до сьомої кляси!". Тоді впертість Євгена перемогла, і вчитель, переконавшись у знаннях В., допустив того до сьомого класу.

Народився Євген Коновалець 14 червня 1891 року у галицько-українському селищі Зашків у родині директора місцевої народної школи Михайла Коновальця і вчительки Марії Сороки із роду Венґриновських. Дідусь Михайло і прадід були тут греко-католицькими священиками. Великий вплив на юного Євгена мав брат батька, дядько Володимир, який брав активну участь в українському громадському і політичному житті та був парохом села Малехів, інший дядько, Орест – парох у селі Страдч.

Як дитина села, Коновалець був простим і надзвичайно працьовитим, стійким і непохитним у власних прямуваннях та щирою любов'ю до своєї землі та народу.

"Новітній гайдамака" – так прозвали польські студенти Євгена Коновальця у барикадних боях, що відбувалися між ними та українцями, за свій університет у Львові. І під час одного з боїв, у перестрілці, загинув товариш Євгена – Адам Коцко. У той день українські студенти оголосили День синьої квітки, дівчата дарували хлопцям фіалки, а ті у пам'ять про товариша постили. Зекономлені ж кошти віддавали на потреби політичних в'язнів. Євген Коновалець одразу зорганізував належний відсіч польським студентам, за що потрапив на лаву суду у голосній справі "Процес 101 українських студентів" у Львові. Коновальця польська поліція звинувачувала у тому, що він, озброєний залізною палицею, був головою погромів польських студентів. Тоді на його захист виступив знайомий батька Євгена, єврей-орендар із Зашкова, який засвідчив, що бачив у той день Коновальця молодшого у дорозі до Львова, але палиці не спостерігав. Завдяки цьому свідченню українських студентів і "новітнього гайдамаку" звільнили.

Будучи студентом, Коновалець заснував сім громадських організацій. Із його ініціативи був побудований Народний дім у Зашкові. Цей будинок зберігся до нашого часу. Нині місцеві хочуть відновити там центр громадського життя на селі. З ініціативи Євгена у селищі була оживлена "Просвіта", при якій заснували театральний гурток і хор. Підтримувалося потужне гніздо "Сокіл", утворилися футбольні команди та клуб велосипедистів, хоча сам Коновалець цікавився мистецтвом боротьби. Також були утворені жіночі організації, одна з них носила націоналістичну назву "Українки". Коновалець утворив економічне товариство кооперативу та кредитну спілку, що посприяла побудові у Зашкові двох магазинів. Склавши матуру, Євген стає секретарем львівської філії "Просвіти" і поширює працю, яку він почав у рідному селі, на весь львівський повіт.

Спільно із просвітницькою роботою Коновалець займається політичною діяльністю. Цьому сприяла його юридична освіта. Тоді багато студентів навчалося на факультеті права, що зіграло українцям на руку в Австро-Угорській імперії, де національні меншини могли обиратися до сейму, а на судах відстоювати свої права самостійно. Так було і в Коновальця: він три рази подавав свою кандидатуру на виборах і три рази його знімали. Польський староста на одних із виборів пригрозив батькові Євгена, що якщо його син у час виборів знаходитиметься у Львові, то він вишле до Зашкова військо. Очевидно, що Євген відмовився сидіти бездіяльно у той відповідальний для громади час бездіяльно і до села дійсно було направлено поліцію, підтриману військом. Коли розгорілася виборча боротьба за громадську раду у Дублянах біля Львова, поляки долучили до компанії своїх студентів на чолі із відомим українфобом професором Ґрабським. Тоді дядько Євгена Володимир Коновалець запросив свого племінника долучитися до події. Поляки вибори програли і з помсти домоглися, аби Євгена Коновальця заарештували. Але австрійський суд звільнив його, збільшивши авторитет українця, як борця за права свого народу.

Із 1913 року Євген Коновалець стає членом Національно-Демократичної партії, головами якої на той час були Петрушевич та Олесницький, майбутні очільники уряду ЗУНР. У цей період формуються політичні погляди Коновальця: популярні соціалістичні напрямки здаються чужими для нього, адже не вбачав в українському інтелігентові "класового ворога". Тому не писання Драгоманова, Маркса та Енгельса були близькими йому, а поеми Шевченка та брошура "Самостійна Україна" – вони й дозволили галичанинові сформувати в собі соборницькі настрої та осягнути любов до України без кордонів двох імперії.

У 1912 році проходить Євген Коновалець військову підготовку у Львівській старшинській школі. Лічені роки лишаються до вибуху Першої світової війни. За той час він організовує окреме студентське товариство для військового вишколу "Січові Стрільці", слухає останні лекції з історії України від Михайла Грушевського, не підозрюючи, що зовсім скоро вони разом опиняться на політичній арені Києва у час Української революції.

"Таким був Євген Коновалець в часах своїх гімназійних та університетських студій: одним із найкращих учнів між гімназистами та студентами, а одночасно – від наймолодших років одним із передових борців на студентських барикадах, студентом-громадянином і студентом-бойовиком", – історик Петро Мірчук.

Марина МІРЗАЄВА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини