Про особливості діалогу Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та Української православної церкви (УПЦ МП) розповів речних Кївської патріархії, архієпископ Євстратій Зоря^

За митрополита Володимира наш діалог був можливий - неформальний та навіть спроби формального. І успіхи, хоч і не такі, як хотілося б - були.

З приходом до влади в УПЦ МП дуумвірату митрополита Антонія та митрополита Онуфрія діалог виявився безперспективним.

Бо за митрополита Володимира УПЦ МП намагалася бути суб'єктом, діючим окремо від Московської патріархії. Не у всьому, не дуже успішно - але було бажання і були реальні плоди (напр., зустріч у Лаврі у жовтні 2009-го).

Зараз МПвУ в особі керівництва перетворилася у ретранслятор. Думки прот. Миколая Балашова і Вадима Владиславовича важать в ній більше, ніж думки десятків архієреїв, сотень священиків та сотень тисяч віруючих. А відхилення від заданої з Москви програми відбувається лише в рамках того, що з Москви ж дозволене.

То як можна вести діалог з тими, хто не ухвалює рішення, а змушений отримувати дозвіл на кожен принципово важливий крок? Розмова заради розмови? - ми занадто добре знаємо позиції одне одного, щоби витрачати час на їхнє чергове озвучення.

Ми готові до діалогу з УПЦ МП - але реально він стане можливим лише тоді, коли ця Церква в особі її керівництва хоча би повернеться до того стану суб'єктності, який вона мала до 2010 р.