Багато західних аналітиків неодноразово заявляли, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган дуже схожий з Володимиром Путіним у своїй політиці та підходах до керівництва країною, пише в своєму блозі на "Новому часі" політтехнолог Тарас Березовець. По суті, турецький президент – якесь альтер-его російського. Їх об'єднують схожі стилі керівництва, мотивація і середовище походження (обидва народилися в бідних сім'ях і прийшли до вершин влади по головах суперників).

Ердоган – такий само президент-мачо, як і Путін. У його системі координат на такі витівки, як вторгнення російського штурмовика Су-24 в турецький повітряний простір, потрібно відповідати жорстко і по-пацанськи. Тобто, збити літак, що і було зроблено. Турецький президент виявився єдиним лідером, який винайшов антидот проти путінської гібридної війни. Російська авіація вторгалася в повітряний простір різних країн Балтії, Скандинавії, Британії тощо. Проте ніхто, крім Ердогана, не наважився перешкодити росіянам.

Основний мотив Путіна – кожен раз доводити свою крутість. Перш за все, собі і своїм співгромадянам. Російські чиновники готові піти на все, лише б догодити Путіну і його загостреному почуттю самозакоханості. Від цього Кремль і потрапив у комічний скандал з листом Ердогана, спотворивши сенс слів турецького президента. Турецький президент не вибачався за збитий літак, а лише висловлював жаль з приводу інциденту, причому не країні, а сім'ї загиблого льотчика.

Турецький лідер розуміє, що єдина країна, здатна надати йому підтримку у вирішальний момент – Сполучені Штати, які на найближчі п'ять місяців "пішли в себе" і цілком поглинені президентською кампанією. Ніякі зовнішні подразники не спонукають Вашингтон прийти на допомогу Ердоганові у протистоянні з Путіним.

Турецький президент розуміє, що має справу з вельми непередбачуваним і небезпечним опонентом, і знає, що розраховувати на допомогу Америки поки не доводиться, тому він намагається виграти час і чекає, коли в Білий дім увійде нова адміністрація. Тому і вдається до таких досить нетривіальних методів, як лист у Кремль.

Ердоган – розумний президент. Він знає, що Путін – людина, яка не забуває образ і не вірить у жодні вибачення. Злість на Ердогана російський президент вже зачаїв, і нічого з цим не зробиш. Путін ніколи не пробачить Туреччині збитий літак. Зважаючи на це, і розуміючи, що потоку російських туристів до Туреччини не відновити (хоча вони небагато втратили, зумівши перелаштуватися на внутрішній туристичний потік), Ердоган намагається виграти час.

Він намагатиметься, як мінімум, вивести Туреччину зі стану військового протистояння з Росією. Турецький міністр закордонних справ вперше з моменту охолодження відносин між двома країнами полетить у Росію. Турки, безумовно, будуть балансувати і намагатися стабілізувати відносини з росіянами. Як мінімум, вийти з парадигми ворогів. Проте на швидке потепління відносин та відновлення статусу-кво вони не розраховують.