Про враження від перебування в Артеку-Буковель розповідає відома дитяча письменниця Лариса Ніцой:

Учора плакали письменники. В Артекові-Буковель був конкурс між загонами: заспівати вірші українських поетів. Діти співали Стуса, діти співали Ліну Костенко... Діти співали класиків, діти співали сучасників, діти співали розстріляних. Для нас це було потрясіння і шок, це було таке розчулення, що ми, дорослі письменники, сиділи в журі і ревли. Уявляєте?

Чи знаєте ви, що в Артеці-Буковель працюють не просто професіонали? Тут працюють герої. Чи знаєте ви, що частина колективу кримського Артеку не погодилася з російською окупацією і, залишивши домівки, оплачувану роботу, а подекуди і родини, виїхали в нікуди «на материк", ставши біженцями, ставши переселенцями.

Їх ніхто ніде не чекав. Професіонали-педагоги, які мають досвід, які мають наукові праці і видані книги з артеківської педагогіки, професіонали вузького профілю з дитячого щастя, професіонали-патріоти опинилися за бортом. В кабінетах від них відмахувалися. Їх ніхто не розумів. Який табір? Яке 90-річчя Артеку? Ви взагалі про що, у нас війна. Вони були непотрібні нікому.

Кілька років тому їх «підібрав» Буковель. Науковець Любов Занєвська-Іванова почала все спочатку. Взялася за справу, як завжди, професійно. Відкрила школу вожатих, протягом року об'їздила половину ВУЗів України, підібрала і навчила найкращих.

Я, завжди прискіплива і вимоглива, я, для багатьох вредна через свою вимогливість, любуюся роботою і злагодженістю молодих вожатих. У них вишколене все: мова, інтонації, жести, одяг, підходи до дітей, стосунки... Тут все працює як годинничок. Тут все робиться ніби саме. Тут діти забувають про свої гаджети і телефони. І, головне, дух табору! Тут панує УКРАЇНСЬКИЙ дух!

Учора був звичайний конкурс. Співали вірші УКРАЇНСЬКИХ поетів: звичайних класиків, звичайних сучасних, звичайних розстріляних. Співали звичайні діти. Готували звичайні вожаті.

Ми, письменники, плакали.