Частина рекламних оголошень, що розміщуються у вагонах київського метро, розклеюються без жодного дозволу та в обхід офіційних операторів.

Наприклад, хто завгодно може набрати номер 068 609-32-10 і замовити розміщення у вагонах метро рекламних наліпок різного формату, абсолютно нелегально, але з гарантією, що їх ніхто не зніме чи не зірве.

Пропозиції щодо цього можна знайти на кустарних наліпках у самих вагонах метро (див.фото).

Я провів власний експеримент, зателефонувавши за вказаним номером і представившись замовником реклами. Чоловік на протилежному кінці дроту запропонував мені вигідні ціни, дешевші ніж в "офіційних операторів". Наприклад, рекламна наліпка найменшого розміру обійдеться мені у 50 копійок, за умови замовлення партії від 500 штук.

Співрозмовник також запевнив мене, що мої наліпки висітимуть мінімум 2 тижні, а якщо їх хтось пошкодить, їх замінять безкоштовно. На моє зауваження, чи не познімають їх працівники метрополітену, чоловік запевнив мене, що в нього "про все домовлено і з ким слід погоджено", тому я можу за це не хвилюватись.

Зазначену інформацію я виклав у заяві, що її склав у лінійному відділку міліції метрополітену, а також продублював її зверненням на офіційну гарячу лінію метро. Втім, ані від перших, ані від других, я не одержав жодної відповіді про вчинені ними заходи щодо мого звернення, хоча і перші, і другі обіцяли надати мені відповідь поштою.

Частково підтвердженням співпраці міліції та розклеювачів кустарної реклами може бути відвертість самих розклеювачів: хлопці у спортивних костюмах серед дня безперешкодно обклеюють кожен потяг, що прибуває на станцію Лісова, тусять з наліпками в руках на платформі в очікуванні наступного потяга, перед очима міліціонерів та працівників станції, що не звертають на них ніякої уваги.

Не варто забувати, що нелегальна реклама у метро це, передусім, недоотримані кошти самою підземкою, що час від часу заявляє про необхідність збільшення вартості проїзду, бо "нема за що ремонтувати рейкове господарство, рухомий склад тощо".

До того ж, очищення внутрішніх поверхонь вагонів від нелегальної реклами, що зазвичай приклеюється на надміцний клей, закінчується пошкодженням пластикових та фарбованих поверхонь салонів та дверей, що виливається в необхідність додаткових ремонтних робіт, які, знову ж таки мусять оплачувати пасажири метро.

Натомість охоронці метрополітену, отримуючи зарплатню з бюджету, замість наводити лад у підземці, фактично кришують гопоту, яка використовує метрополітен заради власного збагачення.