Що робити нашим громадянам в Стамбулі і Анкарі?

Перш за все - не стояти біля вікон, не бути на вулиці, особливо там, де великі скупчення людей, чи поліції, чи військових.

В Анкарі туристів переважно не буває. В Стамбулі подумайте і сплануйте свої дії, якщо раптом (це не факт, але може бути) доведеться затриматися на кілька днів.

Встановіть контакт з Генконсульством. Генконсул, якому особисто я цілком і повністю довіряю, Vasyl Bodnar - наш мережанин. Так що можна і через ФБ. Генконсульство є в ФБ. На веб-сторінці є телефони для екстренного зв'язку. Будьте стриманими і зрозумійте, що наразі ніхто, включно з дипломатами, не знає більше. Але інформація поступово з"являтиметься, а тому потрібно тримати зв"язок з дипустановами.

Перед тим, як пробувати їхати в аеропорт зв"яжіться з авіакомпанією по телефону чи через інтернет, перевірте, чи рейси не скасовані. Цікавтесь інформацією авіакомпаній.

Не панікуйте.

Навколо може бути повний хаос і паніка. Ми можемо зрозуміти і поспівчувати туркам - їм з цим жити. Для наших же громадян потрібно менше перейматися навколишніми проблемами, а бути повністю сконцентрованими на найнагальнішій проблемі - живими і здоровими здобутися додому в Україну.

***

Почнемо обсмоктувати ситуацію в Туреччині.

Правляча партія витратила останнім часом баагаааато зусиль для приборкання Збройних сил. Справа в тому, що Ататюрком на збройні сили покладалось (із закріпленням в законах) функція збереження світського характеру влади.

Тобто - блокування ісламізму від повернення в суспільну сферу.

А правляча партія - саме ісламістська, і саме займалася висмикуванням запобіжників, які унеможливлювали поширення ісламізму на різні форму суспільного життя.

Але попри те, що партія Ердогана ісламістська, вона складається з розумних людей, які поступово обмежували здатність збройних сил впливати на суспільне життя під егідою ..... правильно, європеізації. Ну, бо за європейськими стандартами саме цивільні мають конролювати військо, а не навпаки. Хоча в цьому випадку європейські стандарти не цілком враховують турецькі реальності.

Військо гнули-переглнули. Прибирали строптивих генералів, розширювали повноваження поліції, Схоже, що трошки вигадали пару переворотів, що дало можливість оголосити кілька пожиттєвих присудів чотиризірковим генералам та десь трьохстам вищим офіцерам.

Колеги розповідали, що на якомусь етапі в генштабі ЗС ТР підвищення до генерала мало не автоматично означало судове ув"язнення.
А армія у Туреччини велика. Воює. Знає собі ціну.

Я, чесно кажучи, не вірив, що збройні сили Туреччини коли-небудь наважаться на продовження довгої традиції військових переворотів. А ось один з наших розвідників попереджав - не поспішай з висновками. Я радий, що такі мудрі офіцери продовжують служити.

Загалом збройні сили Туреччини (особливо вищі офіцери) - це прекрасно освічені, інтелігентні люди. Спілкування з ними було винагороджуючим - так легко вони аргументують, так широко мислять.

Очікувати дурниць як масові вбивства я би від них не став.

Але нижче йдемо - різне зустрічаємо. На рівні виконавців ексцеси завжди можливі.

Тому попри те, що військові перевороти справа незаконна, я би великої біди від турецьких військових не очікував. Трохи підчистять політику, і передадуть віжжі назад до цивільних.

Але в періоди переворотів, особливо в початковий період, як зараз, загроза для цивільних може бути серйозна.

Спостерігаємо далі.