Знаєте, чому не існує ніяких "Анаконд"?

Візьміть і порівняйте витрати на військову допомогу, наприклад, з боку США і НАТО Афганістану та Україні.
І ви побачите, що, наприклад, Україні обіцяно 300 млн. долларів до кінця 2017 року. В принципі, наче не так і мало.

Але от, приміром, Афганістану НАТО та США виділяють до 2020 року 15 мільярдів. Себто, десь по 5 млрд. долларів на рік.

Це - кращий ідикатор пріоритетності.

Звісно, і 300 млн. - гроші, а, отже, Україна зовсім не байдуже для Вашингтона, але все ж - за пріоритетністю у 10 ешелоні.
І це факт.

Я знаю, що мені скажуть на це. Мовляв, "нам не дають гроші через корумпованість влади". І це можна розглядати як аргумент. А ви думаєте, у Афганістані немає корупції?

Відкрию вам страшну таємницю. Ці 15 мільярдів НАТО та США витрачатимуть самі та на своїх же громадян та свою ж техніку.

Американська зброя та амуніція, яку будуть купувати американці у американців. Американські інструктори, чию працю будуть оплачувати. Різноманітні фахівці і т.д.

Місцеві одержать лише крихти через суб-підряди.

Вивчіть, до речі, досвід допомоги США на реформу української прокуратури. Тестування і т.д.

Із грошей, які виділялися, українська ГПУ не одержала ні копійки. Що, мабуть, є цілком логічним.

Якби Україна була у пріоритеті, то ці 15 мільярдів йшли би в Україну. І можете не сумніватися - витрачалися б вони американцями під чітким контролем американців же. І наші клептомани б нічого не одержали.

Київ був би наповнений купою англомовних інструкторів, агентів, журналістів, дипломатів і т.д.

Але вони йдуть в Афганістан, тому що це ключова з геполітичної точки зору країна.

Саме тому вони постійно намагаються проштовхнути "мирний план" в Україні, бо їм немає жодного сенсу відкривати "зайвий фронт" проти Росії, яка не несе прямо зараз безпосередньої загрози, і відволікати ресурси від боротьби з власними реальними ворогами.

Все це елементарні речі, які, чомусь, абсолютно незрозумілі більшості співгромадян.

Але повернемося до початку. Якби справді була якась "Анаконда", то, очевидно, всі ресурси США йшли би саме на підтримку укаїнської армії.

Навіть без сильного бажання українського керівництва. Не було б закликів до "мирного плану". Була би постійна підготовка і мобілізація усіх ресурсів для досягнення результату.