Провал приватизаційного конкурсу з продажу «Одеського припортового заводу» (ОПЗ) - безперечно негативний сигнал як для інвесторів, так і для міжнародних партнерів України. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише  венчурний інвестор, засновник аналітичного центра «Amelin Strategy» Анатолій Амелін.

Прозора і успішна приватизація показала б, що реформи в країні є результативними та що менеджери і команди, які їх здійснюють - по-справжньому професійні. Крім того, продаж ОПЗ - це надходження в бюджет. Із запланованих 17 млрд, продаж ОПЗ могла б принести 13,2 млрд, але з початку року в бюджеті ми маємо поки лише 42 млн грн, ОПЗ, за скільки б його не продали - левова частка цих надходжень. Додатково: успішний продаж ОПЗ - хороший інфопривід для залучення уваги іноземних інвесторів. Адже ми тільки на початку шляху залучення інвесторів у конкурси на великі держоб'єкти.

Продаж не відбувся, але є й позитивний сигнал - панове, ласкаво просимо в реальність!

За інформацією ФДМ, загальна кількість інтересантів перевищувала 18 компаній з різних країн світу.

Що їх збентежило?

1. Необ'єктивна завищена ціна. Ринок і ситуація в компанії за останні роки змінилися, а ціна - ні. ФДМ вирішив продати завод за $536 млрд, що експерти вважають неринковою завищеною оцінкою. І неодноразово попереджали про це. Українські банки оцінюють ОПЗ всього в $300 млн.
2. Невирішені суди з компанією групи Коломойського «Нортіма», яка перемогла в приватизаційному конкурсі ОПЗ 2009 року, запропонувавши за ОПЗ $624 млн. 

Конкурс був скасований, а гарантійний внесок так і не повернули. Плюс «Нортіма» продовжує наполягати на своєму праві на «ОПЗ».

Приватизація в таких умовах - «квиток на війну».

1. Наявність в умовах конкурсу диксримінаційних умов для російського і пов'язаного з ним капіталу. Враховуючи, що ОПЗ - кінцева точка аміакопроводу з Тольятті, логічно, що найбільшу ціну дав би російський бізнес. Важливо, що це була публічна компанія, а не державна. Але справа навіть не в цьому - в сьогоднішньому глобальному світі обмежувати капітал за регіональною ознакою дуже непросто, та й неможливо.
2. Завислий борг перед Group DF в $193 млн за постачання газу. Очищення від боргів ОПЗ так і не було проведено.
3. Обмеження НБУ на репатріацію дивідендів. Кому цікаво інвестувати гроші, якщо їх потім не можна повернути назад? 
4. Навіщо, в принципі, починати діалог з інвесторами, якщо основне питання не вирішене - неможливість вивести з країни зароблені гроші.

В цілому ставлення України до інвесторів, захист прав власності і безпека. Тут ми так і не просунулися, новинні стрічки повні повідомленнями про рейдерські захоплення в стилі 90-х.

Що додатково в негативі:

• Невиконання плану надходжень до бюджету - ослаблення позицій України у відносинах з МВФ та зовнішніми партнерами. Днями отримаємо від них зворотний зв'язок.
• Відсутність планових надходжень до бюджету це ризик включення «друкарського верстата» і ослаблення гривні, адже гроші для пенсіонерів з повітря не візьмуться.

Але це не привід «опускати руки». Жоден інвестор не хоче купувати «квиток на війну», відповідно, другого шансу на помилку бути не може.

Буквально днями ФДМ обіцяє оголосити новий конкурс. Бюджету потрібні надходження, а Україні інвестиції та успішні історії.

Що важливо при підготовці нового конкурсу:

1. Перше і найважливіше. Не обманювати себе і думаючу публіку. Конкурс готувався погано і його крах був передбачуваний. Потрібно вміти знайти мужність це визнати і не кивати на причини, усунути які чиновникам під силу.
2. Ще раз - чесність і послідовність. Наявність судових позовів дисконтує вартість, але це не привід зупиняти продаж, як це відбувається у приватному секторі. Це повинно бути враховано в ціні, якщо немає можливості завершити суперечки до моменту продажу.
3. Зробити реальну оцінку, з урахуванням боргів, ринкових мультиплікаторів і кон'юнктури. Актив повинен бути цікавий інвесторам. Вони повинні боротися за нього, а не ліниво погоджуватися подивитися документи. Ціна може стартувати і з $200 млн, це залучить інвесторів, і в процесі торгу ми отримаємо реальну оцінку. Бути зрозумілими і об'єктивними. Пропозиції для інвесторів повинні бути об'єктивними і єдиними для всіх без преференцій і дискримінаційних умов. Якщо за ОПЗ інвестори отримають дисконт і пільги, такий же принцип інвестори будуть очікувати і в інших проектах.
4. Держава не повинна абстрагуватися, вона має, в особі відповідних органів, брати на себе відповідальність за гарантії інвестору збереження приватної власності, безперешкодного ведення бізнесу в країні і за виведення прибутку, якщо інвестор буде закордонним.
5. Не боятися великих проектів. Саме вони привертають увагу до країни і показують масштаб мислення нових політиків. Враховуючи потреби України в інвестиціях, саме на такі проекти потрібно робити ставку.
6. Не хвалитися процесом, поки немає результату. Це просто негарно і дає нагим опонентам додатковий привід нас критикувати.

Я впевнений, що воля для реалізації великих інвестиційних проектів в державі вже є, як і запит на них.

Сподіваюся, до кінця року з невдачі з ОПЗ будуть зроблені правильні висновки, і ми побачимо успішний кейс, як символ нового етапу відносин держави та інвесторів.