У квітні, коли представники ОРДЛО обдурили весь світ і відмовилися виконувати свою ж обіцянку звільнити заручників до Великодня, нещасні мами і дружини полонених направили листи патріархові Кирилу із проханням сприяти у звільненні їхніх близьких, із мольбою і криком відчаю – вплинути на "дуже набожних", обвішаних хрестами і георгіівськими стрічками ватажків ОРДЛО, аби ті проявили християнське милосердя і відпустили таки бранців...

Бачимо, що ті листи від мам і дружин заручників до очільників Московського патріархату не мали жодноі реакціі. Бранці й досі в тюрмі, ще в гірших умовах, бо їх перевели в СІЗО і погрожують 30-річним ув'язненням. У цей час хресна хода "за мир" під егідою УПЦ МП чомусь іде до Києва, а не до Кирила, в Москву. Там треба про мир молитися і просити, про мир і звільнення украінських людей і украінських земель.