Терористичні акти, які цього літа буквально захлеснули Західну Європу, наводять на сумні роздуми. Особливо вражає Франція, де в умовах чинного надзвичайного стану терорист ІДІЛ практично сам зміг підготувати і здійснити теракт у Ніцці, де на місці загинуло 84 людини і понад 300 були поранені. Причому це було зроблено майже без застосування вогнепальної зброї і вибухівки, а за допомогою, так би мовити, підручного засобу - вантажівки. І цей теракт стався після завершення у Франції чемпіонату Європи з футболу, коли було вжито безпрецедентних заходів безпеки.

Однак щодо набережної в Ніцці, де свідомо мали зібратися багато тисяч людей, спостерігалася низка очевидних проколів. Щодо цього вже почалася сварка між муніципальною поліцією Ніцци і МВС, причому сторони вже готуються відстоювати свою правоту в суді. Виявляється, в'їзд на набережну охороняли лише представники муніципальної поліції, які мають дуже обмежені права, зокрема і на застосування вогнепальної зброї, тоді як представників національної поліції, всупереч твердженням голови МВС, там і близько не було. А вбивство священика і захоплення заручників в церкві Руана зробив джихадист, який рвався до Сирії і зовсім недавно був звільнений з-під арешту - за умови, що він постійно буде носити на нозі електронний браслет стеження. Але, як ми переконалися, цей браслет анітрохи не завадив йому при здійсненні теракту.

Терорист-смертник в Ансбаху, який приїхав туди з Сирії через Болгарію, ще рік тому отримав відмову в проханні про надання політичного притулку. Однак ніхто не турбувався про те, щоб вислати майбутнього терориста хоча б у ту ж Болгарію. Мюнхенська ж поліція виявила верх некомпетентності під час теракту в торговому центрі, поставивши на кілька годин на вуха столицю Баварії, але при цьому не вживши всіх необхідних заходів, які не дозволили б втекти можливим спільникам стрілка-вбивці.

Переважна більшість терористів прямо заявила про свій зв'язок із «Ісламською державою», але навіть у тих випадках, коли безпосередній зв'язок терористів із ісламістами було виявлено, навіть на вбивць-одинаків, які зазвичай мають серйозні психічні проблеми, має значний і вкрай негативний вплив та атмосфера страху перед терором, яку ісламісти за останній рік досить успішно створюють у Європі завдяки низці гучних терактів. У цих умовах психічно неврівноважені люди можуть братися за зброю, щоб таким чином довести оточуючим «корінним європейцям» свою повну рівність із ними. Так, мюнхенський стрілок, іранець, який виріс у Німеччині з німецьким громадянством, перед тим, як відкрити стрілянину, гаряче переконував перехожих, що він такий же німець, як і вони.

Ну а в загальному, перш за все впадає в очі нездатність європейської поліції впоратися з хвилею тероризму. Боротися з терористами дійсно стає все важче. Вони стали діяти все більш дрібними осередками або взагалі як одинаки, замикаючись лише на загальні ісламістські центри за межами Європи, оскільки Інтернет дозволяє. А як знаряддя убивства все частіше виступають не пістолети, автомати і вибухові речовини, а підручні засоби у вигляді вантажівок, ножів, мачете тощо.

Очевидно, поліція європейських країн намагалася боротися з ісламістами, концентруючи свої зусилля на контролі за нелегальною торгівлею зброєю. Через неї намагалися вийти на осередки ІДІЛ, Аль-Кайди та інших терористичних організацій. Тим часом для терактів все частіше використовуються предмети, які офіційно не класифікуються як зброя, а значить, торгівля ними ніяк не контролюється. І терористи все більше вважають за краще діяти самостійно. Тому зазначений метод все частіше дає збої.

Єдиним ефективним методом боротьби з ісламським тероризмом залишається проникнення поліцейської агентури в ісламські громади різних європейських країн, а звідти - і до складу терористичних осередків. Для здійснення подібних операцій треба мати в своєму розпорядженні достатню кількість поліцейських-вербувальників, бажано таких, які представляють ті ж ісламські громади, або, принаймні, добре знають арабську та інші східні мови, а також всі особливості різних напрямів ісламу. Але для успіху агентурної роботи потрібна також достатня кількість потенційних агентів, готових працювати не за страх, а за совість.

Судячи з усього, у європейських поліцейських структур і з тим, і з іншим дуже великі проблеми. Поліцейських-мусульман, та ще наділених здібностями до успішного вербування своїх одновірців, у Франції, Німеччині та інших країнах Європи, мабуть, не вистачає. Головним об'єктом вербування повинні служити ті члени мусульманських громад, які давно живуть або народилися в європейських країнах і, здавалося б, повинні засвоїти європейські мови і цінності. Однак, як показує приклад мюнхенського стрілка, і тут можуть бути проколи.

Агентура могла б виявляти не тільки осередки «Ісламської держави», а й просто підозрілих осіб, схильних до насильства. Але поки таких агентів явно не вистачає. Ще один шлях посилення боротьби з тероризмом - це підвищення контролю над потоком біженців із Близького Сходу в країни Євросоюзу. Після угоди з Туреччиною про посилення контролю над біженцями на її території цей потік зменшився, але повністю не припинився. Для того ж, щоб узяти під достатній поліцейський контроль новоприбулих біженців, потрібні роки і роки (якщо це завдання взагалі вирішуване).

Істотно скоротити число біженців могло б припинення воєн у Сирії та Іраку. Згадаймо, як інтервенція НАТО в Боснії та Косово дозволила припинити потік біженців із цих країн. Однак для такої інтервенції в Сирії зараз відсутня політична воля як у США, так і у більшості європейських держав, не кажучи вже про те, що для такої інтервенції потрібно якимось чином нейтралізувати російські військові акції в Сирії і підтримку Росією диктатора Асада.