Українські перемоги.

Замок у Сидорові, знімок Андрія Руккаса

24 липня 1920 року в районі села Сидорова (нині Гусятинський район Тернопільської області) червоні захопилм невеликий плацдарм на західному березі річки Збруч. Намагаючись повернути втрачені позиції, підрозділи 3-ї Залізної дивізії пішли в контратаку. Село декілька разів переходило з рук в руки. На полі бою поліг 20-й стрілецький курінь, який обійшла з тилу ворожа кіннота. Загинули всі його старшини (14 чоловік) та 23 козаки, решта, здебільшого поранені, потрапили до неволі. Незабаром полонених відбив 3-й кінний полк, котрий, прибувши на допомогу, розгромив відділ червоної кінноти.

Командир 3-го кінного полку 3-ї Залізної дивізії Михайло Фролов

Попри поразку, противник все ж утримав село Сидорів, звідки 25 липня пішов у новий наступ. Радянський 366-й стрілецький полк, силою до 300 багнетів і 400 шабель (із тачанками і трьома гарматами), наблизився до села Товстенького. Підпустивши ворога на відстань 100 кроків, підрозділи 3-ї Залізної дивізії відкрили інтенсивний вогонь. Червоні не витримали і стали панічно тікати.

Їхній розгром довершила українська кіннота. З одного боку атакувала Окрема кінна дивізія, а з іншого – 3-й кінний полк 3-ї Залізної дивізії, які цілковито знищили радянський полк. 200 червоноармійців було захоплено в полон, а решту порубано (загинув й комполку), взято багаті трофеї. Ворожа кіннота бою не прийняла і відскочила за Збруч.

Командир Окремої кінної дивізії Іван Омелянович-Павленко

Переслідуючи розбитого противника, українські козаки з ходу увірвалися до Сидорова і Гусятина. Плацдарм, що його раніше захопив противник, було ліквідовано. На інших ділянках, де червоні теж намагалися закріпитися на західному березі Збруча, всі їхні спроби руйнувалися так само енергійно і рішуче.

Костел у Сидорові. Світлина Андрія Руккаса