У ці дні на багатьох людей найде бісівська облуда мірятися хресними ходами: у кого ж таки ж він був більший. Мовляв, у кого він більший, той і виграв, того й правда. Не хочу опускатися до цих підліткових упереджень періоду гіперсексуальності, а не займаючи багато вашого часу скажу лише одне. 

Те духовне піднесення, яке відчували вчора, 28 липня, тисячі українців, цілком переконує нас не лише в доброму майбутньому помісної церкви, але й у Божій благодаті, яка присутня між нами вже зараз. Її не треба чекати як бандероль, яка прийде до нас одночасно з підписом якогось чужоземного церковного високопосадовця на Томосі про нашу канонічну автокефалію.

Благодать Божа вже тепер і зараз разом із нами та посеред нас. Кожен, хто вчора йшов дорогою до Володимирської гірки це, відчував серцем без особливого нагадування.

Коли мене запитують, як там усе вчора пройшло, я всім кажу, що ми страшно потомилися фізично, було важко їхати, жарко, але духовно та душевно отримали неймовірний заряд сили та емоцій. Я бачив лиця людей. Я завжди роблю висновки по тому, який вигляд мають людські обличчя. Це багато важливіше та зрозуміліше за те, що вони говорять.

Ну, а тим, для кого важливі якісь там розміри, хочу нагадати, що ціна акумулятора залежить не від його фізичних габаритів, а від реальної ємності.

P. S. Особливо хочу подякувати всім владикам і отцям, хто мене вчора впізнав, усім хто зі мною обнімався, вітався, фотографувався і хотів говорити! Насправді, для мене це дуже важливо. Дякую вам усім за те, що ви є в моєму житті. Багато з вас я не побачив, хоча дуже хотів побачити і поговорити. Я знав, що ви десь є у тому величезному натовпі, але знайти чи просто підійти до кожного було нереально. Впевнений, що ми обов'язково з вами побачимося на інших заходах.А поки, всім бажаю доброго настрою, віри в перемогу та віри в спільну справу, яку ми всі робимо, кожен на своєму місці.

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!