Окрім сина, у тітки є ще донька, набагато молодша за старшого брата - тобто, моя кузина. Довгоочікувана батьками, улюблена (і дуже балувана) донечка.

Останнього разу я з нею перетиналася (віртуально) десь через рік після "кримнашу" - вона тоді три місяці як залишилася без роботи, і не мала жодного уявлення, як та чим жити далі - пошуки нового місця ні до чого не призвели.

Десь тиждень тому ми з кузиною надибали (випадково) одна одну в Скайпі. Сестра досі безробітня. Цієї весни її влаштували (по блату!) агітатором від "Єдиної Росії" на виборах до мордорської ДержДури, які відбудуться восени. За що в березні обіцяли 60 тис. рублів рівними частками до закінчення передвиборчої кампанії. Звичайно, ніяких угод чи контрактів підписано не було, так що 20 тисяч, які кузині мали виплатити наприкінці травня, рештою перетворилися на 5 тисяч. В середині липня. Та й те після шкандалів.

Розлючена сестра не стала спокушати мордорських богів працевлаштування в середині літа, а одразу подалася до свого батька на дачу - кудись під Коломну. А треба сказати, що у мого колишнього дядька (вони з тіткою вже десь так років 15 як розлучилися) під Коломною навіть не дача, а чудовий маленький маєток (я там була одного разу) з садом. Який він будував протягом майже всього подружнього життя з тіткою, змушуючи всю сім'ю роками жерти переважно макарони, а коли добудував - подав на розлучення. Ну, так сталося...)
Зрозуміло, що для моєї тітоньки ця тема - те ж саме, що червона ганчірка для бика. Говорити про дядькову дачу без корвалолу вона неспроможна, особливо після того, як її колишній знову одружився, і тепер прохолоджується там зі своєю "курвою", її двома дочками та чотирма онуками.

Ну, оце до цього підмосковного "едему" на лоні природи і приперлася моя роздратована кузина, яка, до речі, досі залишилася батьковою улюбленою "маленькою дівчинкою" (хоча їй майже сорок років). Головним її мотивом, зрозуміло, були гроші, які вона дуже швидко видурила у дядька (у нього велика пенсія, як у військового пенсіонера, і він досі викладає в якомусь армейському виші, так що не збідніє), "на радість" мачухи.

А далі почалося саме цікаве.

Тітка і кузен (досить заможня людина) пообіцяли їй певну "зарплатню" з бонусом, якщо вона залишиться у батька на дачі та виживе звідти його "курву". Сестра взялася за справу з усім ентузіазмом ще молодої розлученої стерви, яка чує гроші. Але стара стерва (але заміжня, що в цьому випадку говорить на її користь), яка вирішувала ту ж саму проблему, позицій не здавала. Кузина була в розпачі. І ось тут як раз ми з нею в скайпі і зіткнулися...

Я дала їй дуже просту пораду: почати розмовляти з батьком українською. Справа в тому, що у дядька (такого ж полтавця, як мої мама та тітка) українська мова рідна. Причому така рідна, що це навіть стало для нього проблемою під час строкової служби в армії. Але досі, якщо до нього звертатися українською, він "на автоматі" відповідає тією ж мовою, і не одразу те помічає та "перевантажується" - адже людина вже літня. Втім, це ніяк не заважає йому бути радянським ватником та "кримнашем". Таким самим, як і його "курва", яка, до того ж, люта прихильниця "новоросії", "одного єдиного народу" і іншої нісенітниці в тому ж дусі.

Кузина, щоправда, українською розмовляє дуже погано, хоча добре розуміє. Але цілком досить для того, щоб довести до сказу свою мачуху - уродженку Казані, яка вирісла в Мурманську, і не відрізнить українську від білоруської чи сербської навіть перед загрозою смертної кари.

Так і вийшло. Терпець "курви" увірвався через два дні.

Зараз сестра вдвох зі своїм батьком вечорами співають на спорожнілій дачі українських пісень (затуливши перед тим вікна, щоб, не дай Боже, сусіди не почули).

А я намагаюся з'ясувати загальну суму бонусу, який отримає кузина від матері та брата - адже я точно маю право на її частку.