А мільярдерам і мільйонерам в опозиції - до відома.

У владі стало модним хизуватися своїми статками та приналежністю до влади як себе, так і своїх родичів, представників земляцтва чи клану. А ще високопосадовці стали такими віруючими: одні раптом публічно і родинно почали відзначати усі православні свята, другі відкрили для себе інші, нетрадиційні напрямки релігії і теж «відроджуються».

Мабуть, після того, що коїться в Україні, у когось таки є потреба в очищені, хоча би уявному. Але є серйозний конфлікт інтересів, бо вони не можуть зупинитися у своїй жадобі все контролювати, володіти і керувати. Оце і є головна проблема нинішньої влади - жадібність.

А жадібність, в свою чергу, породжує недовіру, страх втрати, гнів... До речі, жадібність є одним із семи смертельних гріхів. А деякі психологи вважають її серйозною хворобою.

У будь-якому разі, і народна мудрість, і історія, і навіть сучасність промовисто вчать нас тому, що жадібність до добра не доведе. А людям навколо від тієї жадібності - горе буде. Наведу кілька висловів відомих класиків минулого і сьогодення, які змогли це усвідомити і застерігали інших.

Демокріт: «Жадібність до грошей, якщо вона ненаситна, набагато обтяжливо потреби, бо чим більше зростають бажання, тим більші потреби вони породжують».

Феофан Прокопович: «Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання купують».

Іван Величковський: «Багатство - всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи сприяч...».

Григорій Сковорода: «Надмір породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим». «Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний».

Тарас Шевченко: «Гроші душу холодять».

«А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!..»

Євген Чикаленко: «Треба любити Україну не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені».

Стів Джобс: «Я не можу взяти з собою всього того, що нажив. Все, що беру із собою - це спогади любові. Ось справжнє багатство, те, яке має супроводжувати вас і сповнювати силами, щоб іти далі».

Навіть Олександр Македонський перед смертю попросив поховати його з відкритими руками, продемонструвавши таким чином, що, не дивлячись на свої численні завоювання, в той світ він іде ні з чим.

Отож, нинішнім очільникам влади варто замислитись вже зараз, щоб їхня жадібність остаточно не згубила Україну. Бо не можна служити Мамоні й Україні одночасно!