Конфлікт між окремими працівниками НАБУ та ГПУ пошкодить іміджу тієї структури, працівники якої порушили закон або виявили хворобливу субєктивність.

Чи законним було зовнішнє спостереження за працівниками прокуратури і прослушки? Чому було застосовано фізичну силу до працівників прокуратури? Чи мало місце "викрадення" працівника НАБУ? Саме на ці запитання слід знайти відповіді, а не гадати війна це чи ні між відомствами. Політики, які піаряться, захищаючи недавно створену структуру, гадаю, також втрачають на іміджі, бо їхні аргументи надто примітивні і не діють відповіді про законність дій правоохоронців.

Цей епізод із працівниками НАБУ й ГПУ певною мірою оздоровить обидві структури: проілюструє тезу про те, що незаконні методи роботи є неприйнятними, навіть якщо діяльність прикрита високою метою боротьби з корупцією. Покаже, що реєструвати коштовну автівку на бабусю – марна справа, вилізе, як шило з мішка.

На загал, це нормально, коли ті, хто дістає зарплату за боротьбу з корупцією, мають підозри до окремих працівників прокуратури чи будь якого іншого державного органу. Важливо тільки, щоб ті підозри були перевірені законними способами.

Отож, попереду, напевно, ще не один епізод, коли працівники НАБУ підозрюватимуть і спіймають працівників ГПУ на злочинних діях, а прокурори перешкоджатимуть набівцям вчиняти незаконні дії, бо за це дістають зарплату прокурори. І хочеться вірити, що політики та журналісти не будуть робити з цього мильні опери для суспільства, щоб продати себе.