Здійснені в Україні реформи мають досить суперечливий характер, висловлює власну думку в своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук. Зокрема, вони наплодили велику кількість різних правоохоронних структур. І, як показала практика, між новими органами з'являється конфлікт інтересів.

Так, була створена Національна поліція, але продовжує існувати Міністерство внутрішніх справ. Було створено Національне антикорупційне бюро, Антикорупційна прокуратура, готуються до запуску Національне агентство з протистояння корупції та Державне бюро розслідувань. При цьому продовжує працювати Генеральна прокуратура, СБУ і Військова прокуратура на чолі з Анатолієм Матіосом, що займається не тільки військовими справами. Крім того, існує також проект зі створення військової поліції.

Таким чином, склалася класична ситуація, що її описав Олександр Дюма в романі "Три мушкетери": є гвардійці кардинала і мушкетери короля, між ними постійно відбуваються сутички. У країні з'явилося чимало структур, які дублюють одне одного. Виник конфлікт компетенцій, конфлікт юрисдикцій.

Створення перелічених вище органів фактично зводить роль прокуратури до мінімуму. Вона стає якщо не зайвим органом, то, як мінімум, набагато менш впливовим. Таку прокуратуру не порівняти з прокуратурою часів Кучми чи Януковича. Очевидно, самим співробітникам прокуратури такий пхід подій не дуже до душі.

Розслідування гучних справ може дати владу, вплив і можливість заробити. Сьогодні в нас спостерігається конкуренція за те, хто буде займатися тією чи іншою справою. Як не парадоксально, саме велику кількість антикорупційних виробництв за підсумками минулого року мала Військова прокуратура, орган, який корупцією в принципі займатися не повинен.

У таких умовах поява конфлікту інтересів була лише питанням часу. Якщо нинішнє протистояння між НАБУ і ГПУ якось врегулюється, в майбутньому конфлікти можуть виникати знову. І все тому, що ця система не налагоджена до кінця. 

Ні для кого не секрет, що в минулому саме прокуратура була органом, який не стільки боровся з корупцією, скільки примножував її. Тому той, хто бореться з корупцією в Україні, неодмінно матиме справу із приховуваними прокуратурою корупційними схемами. Це апріорі призведе до конфлікту з усією прокурорською системою, оскільки в ній усі тісно пов'язані між собою. Крім того, на прокуратуру впливають окремі депутати Верховної Ради, зокрема, Сергій Лещенко в цьому контексті постійно згадує нардепа від БПП Олександра Грановського, який нібито має у відомстві власний департамент. Через це будь-які спроби зайнятися боротьбою з корупцією обов'язково стикаються з політичними проблемами, адже за кожною корупційною схемою стоять впливові політики.

Щоб міжусобна війна між правоохоронними органами припинилася, потрібно завершити реформу прокуратури (як це і передбачено чинним законодавством), позбавивши її слідчих функцій і скоротивши її компетенції до державного обвинувачення в суді. Якщо прокуратуру реформують, позбавлять невластивих їй функцій і скоротять її штат, тоді не буде причин для конфліктів.