Іде, значить, повз мене дівчинка з собачкою в обіймах...

Ні, не так.

Стою я, значить, у супермаркеті з пачкою соку.

Виноградного соку, на якому, окрім іншого, написано: "Без ГМО".

Тобто - без генно-модифікованих організмів. Без, Карл. Генно-модифікованих, Карл. Організмів, плять, Карл.

Тобто 10 тисяч років різні дикі види винограду схрещували як могли. Потім ще пару тисяч років сипали будь-яку хімію, нах, їм у корені. Нарешті, мінімум півсотні років виводили морозо-, волого-, сухо-, фітофторо- й так далі стійкі сорти за допомогою, в тому числі, радіоактивного опромінення.

І в результаті оця хрінь - без ГМО! Плять, а що це таке тоді взагалі, як не ГМО в найчистішому вигляді?!

А тим часом іде повз мене дівчинка з крихітним собачам на руках, оцим дамським, знаєте, є такі породи. Йде дівчинка - метр вісімдесят - нащадок мавпоподібної потвори вдівічі меншого зросту; й несе собача - нащадка вовка, котрий, навпаки, був разів у дванадцять більший (за собача, я маю на увазі).

І, плять, ні на дівчинці, ні на собачаті не написано, що вони - ГМО!

Куди дивляться борці з ГМО, не розумію